Щоб родились Руслани Лижички
27.05.2004Перемога Руслани Лижичко в конкурсі Євробачення примусила керівників нашої держави пригадати слово, значення якого вони майже забули - культура. Раптом виявилося, що це незбагненне для наших олігархів явище може бути прибутковим: завдяки Руслані з її національною українською культурою конкурс Євробачення в 2005 році проходитиме в Україні, і на це європейці дадуть 5 млн. швейцарських франків, туристів наїде видимо-невидимо, на них теж можна буде заробити...
Що ще? Керівники нашої держави згадали також, що народ культуру любить, отож її- культуру - можна використати в боротьбі за президентське крісло. Наприклад, взявши в радники ту ж саму Руслану Лижичко...
Коли я чую з вуст наших керівників держави слово "культура", я завжди згадую розвалля обласного Будинку культури в Херсоні - колишнього Будинку офіцерів. Хто впізнає в руїнах архітектурний пам'ятник, у концертній залі якого - найкраща акустика в Україні? Навіть в Одеському оперному театрі немає такої акустики. Хто повірить, що й досі в цих руїнах працюють 24 творчих колективи херсонців - співають, танцюють, пишуть п'єси і ставлять вистави? Така спрага у людей до творчості. Така нездоланна потреба культури.
Я згадую також, що минулого року в області знову закрили 4 сільських клуби і З бібліотеки. І згадую, на які зарплатні виживають актори в нашому театрі: артист драми 1-ї категорії - 278 грн. на місяць, всі інші - ще менше. Клубні працівники в середньому отримують 242 грн. в місяць. А ще згадую про те, як знищили дощенту українське кіно, а тепер в саду розграбованої кіностудії ім. Довженка збираються будувати елітні особняки. Згадую, як привладні прислужники намагалися відняти будинок Національної Спілки письменників. Продовжувати можна дуже довго. Але й цього досить, щоб переконатися: насправді в Україні відбувається геноцид культури. Спланований, організований, під керівництвом і патронатом...
Аксіома: щоб народ родив Руслан Лижичок, він мусить мати власну культуру. Щоб надбана віками культура розвивалася, мусять бути осередки культури і люди в них, які надбання попередніх поколінь зберігатимуть і передаватимуть нині живущим.
Що лишилося від осередків культури в Херсоні? Палац річковиків ім. Шмідта Херсонське обласне відділення Фонду держмайна два роки тому продало приватним особам. Недорого. Тепер там казино. Хоча, за словами начальника обласного управління культури Василя Рилєєва, Палац слід було передати обласній або міській громаді. Будинок культури суднобудівників
перебуває в оренді, там поки що працюють творчі студії й гуртки, але орендний колектив узяв кредит, не зміг повернути й тепер вимушений пустити в прийми... казино. Є велика ймовірність, що згодом казино окупує все приміщення. Колишній Будинок культури текстильників тепер називається Палац молоді, належить управлінню у справах сім'ї та молоді, там справді ще є місце для молодіжної творчості. За словами Василя Рилєєва, це єдине місце в Херсоні, де ще можна проводити обласні мистецькі фестивалі. Незмінним лишився Будинок культури нафтовиків, який утримується на кошти профспілки нафтозаводу. Оце, власне, і все.
Недобудований палац культури заводу ім. Петровського разом із заводом був переданий лізинговій компанії - абсолютно незаконно. Є рішення суду про те, що завод і все його майно слід повернути в державну власність.
Втім, уряд виконувати рішення суду не збирається, цього навіть не приховував Віктор Янукович під час останнього візиту в Херсон.
- У кожному обласному центрі є міські палаци культури, тільки в Херсоні немає, - розповів Василь Рилєєв. - Я багато разів звертався до голови міськвиконкому Херсона Володимира Сальдо: давайте зробимо міський будинок культури. Але відповідь одна: на це немає грошей в бюджеті.
Василь Петрович усе ще сподівається, що там, "нагорі", коли-небудь оцінять рушійну силу культури в державному будівництві й дадуть кошти на відбудову обласного Будинку культури в Херсоні. Через те раз за разом відмовляє "новим" херсонцям, котрі пропонують викупити пам'ятник історії й архітектури під... казино.
Що ж у Херсоні є замість осередків культури? Чотири діючих казино, два - "на підході", 12 нічних клубів - зі стриптизом і випивкою. Які "таланти" можуть зростати в такому "культурному" середовищі, можна побачити в міліцейських зведеннях. Психологи говорять про нову хворобу в Україні - залежність від азартних ігор... Руслани Лижички в такому середовищі не виростають.
Для чого я знову пишу про те, що добре знають усі в Україні? Заради того, щоб нагадати: у жовтні настане один день, коли у народу буде можливість зупинити це "опускання". Згадаймо в той день відомий вислів Едуарда Ерріо: "Культура - це те, що лишається, коли все інше забулося".
Алла Тютюнник
"Вгору" 27.05.2004 р.
