on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> People > Theatre > Gall-Savalskaya O. I. > Сцена стала другим домом…


Сцена стала другим домом…

Уявити нині Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша без його провідної актриси, народної артистки України Олени Галл-Савальської? Це просто неможливо! Здається, нема такої вистави, у якій Олена Ігорівна не грала одну б з провідних ролей - драматична ця роль чи комічна. Вже сам її вихід на театральну сцену викликає у глядацькій залі шквал овацій. Сама ж артистка, котра, до речі, перша серед акторок херсонського храму Мельпомени відверто зізнається, що нерідко ці оплески емоцій їй самій не додають, ба більше - нерідко навіть заважають зосередитися перед її величністю театральною Грою: «Театр - це не стадіон».

Не раз доводилося чути (а воно ж так і є), що актор - надто виснажлива професія, А глядацькі оплески і квіти - вершина психологічно напруженого айсберга. І нерідко настрій перед виходом і настрій на сцені - дві великі різниці. Як кажуть в Одесі, два протилежних полюси. Та ще й перекроєний до потреб театру робочий день, гастролі, зустрічі з глядачами... Сам собі не належиш!

- Якщо вже театр, то не на сцені, а музикантом у оркестровій ямі, - пригадує Олена Ігорівна. - Мама попереджала: поки ти концертмейстер, тебе будуть всі любити, станеш актрисою - всі будуть ненавидіти. Так воно, якщо чесно, і вийшло. А що ви хочете - суперництво за ролі і визнання театрові не чуже...

... Якось столичні журналісти відверто поцікавилися у директора і художнього керівника театру, народного артиста України Олександра Книги: на кого із ваших корифеїв ходить глядач?

- «Серед корифеїв-«магнітів» - Олена Галл-Савальська, - відповів очільник храму Мельпомени. - її мама і тато - заслужені артисти України, працювали в різних театрах Радянського Союзу, врешті, в нашому. Вони не хотіли, щоб донька пішла їхніми стопами, стала актрисою. Віддали її в музичне училище. І вона в нашому театрі просиділа 17 років (!) в оркестровій ямі за роялем.

Якось випадково під час репетиції однієї з вистав, коли рояль опинився на сцені, вона, граючи на інструменті, показала всі ролі. І як! Ось тоді їй і дали першу роль. Вона вийшла на сцену і за короткий період дійсно заслужено отримала звання заслуженої артистки. Галл-Савальська, по-перше, чудова джазова співачка, має прекрасний голос, у ролях дуже органічна. Її так любить глядач, що вистави, в яких вона грає, заздалегідь приречені на успіх.

Сказано - приречені. Але ж якою іноді буває, образно кажучи, ця приреченість!

У день призначеної зустрічі настрій у народної артистки був не з кращих - вона надзвичайно тяжко переживала несподівану смерть лікаря від Бога, котрий і її у буквальному сенсі поставив на ноги, повернув не велику сцену. Одначе сказано: актор покликаний «відключатися» від обставин і особистих переживань. Ось фрагмент записаної розмови про те, як починався її театр, театр Олени Галл-Савальської:

- Я дивилася на те, як грають актори, і сама у себе запитувала: «Ну що вони роблять?! Ну це ж неправильно! Ну що тут незрозумілого? Це ж дуже просто!..». А потім задумуюся собі: «А як би я зіграла?». Прийду додому - починаю аналізувати гру. Аналізую - і саме собою виривається: «А воно мені треба?! Хіба ж це я граю цю роль?.. ». Не я, та воно в мені ось тут сидить, з голови не виходить. Назавтра - нова репетиція, і знову бачу, що актор над своєю роллю просто не працював. Це й режисер відчуває, зриваючись іноді навіть на крик. Непедагогічно? Може... Але на сцені ж не манекени - живі люди, хай навіть в образах героїв давно минулих епох.

Про музику і театр - окрема розмова. Легше уявити театр без слів, ніж без музичного супроводу... Зрештою, звуками можна, виявляється, переповісти всі ролі. Що й успішно зробила молодий концертмейстер!

- Мені завжди допомагав глибоко відчувати будь-яку роль у спектаклі музичний матеріал,- говорить відома як у нашій державі, так і за її межами народна артистка України.- Від цього матеріалу я і відштовхувалася. Особливо ж показовими у цьому плані є музичні вистави. Концертмейстер взагалі (це його професійний обов’язок!) має вивчити музику до спектаклю, як вірш! У музиці ж все те, що й у героя вистави - лейтмотив, характер... Композитор все це заклав у музику! Відштовхуйся від неї, виліплюй роль під її супровід, і не заходь врозріз...

- Але ж актор на сцені театру, особливо якщо це театр не в столиці чи великому місті, - це універсал: і швець, і жнець, і на дуді грець. І особливо цінуються в акторові не лише вміння перевтілюватися, органічно входити в роль, а й вокальні дані...

- О-о, пісня для мене - це «театр в театрі»! - говорить Олена Галл-Са-вальська. - І співати просто так чи, як кажуть, просто «брати на голос» я не можу. Бо ж як буває. У актора і голос прекрасний, і пластика, а слухаєш його, то таке враження, ніби людина не розуміє, про що вона співає. А в театрі треба бути і універсалом, і професіоналом одночасно. Глядач найменший фальш і в голосі актора відчуває...

Народна артистка України Олена Галл-Савальська задіяна мало не у всіх виставах обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Ось неповний перелік спектаклів і ролей: «Вечірка в стилі джаз» (Матрона Мама Мортон), «Дивна місіс Севідж» (Місіс Севідж), «Два серця» (Фаїна Ранєвська), «Ошукані рогоносці» (Сюзетта), «Кайдашева сім’я» (Кай-дашиха), «Дядечків сон» (Мар’я Олександрівна), «Херсонські манси» (Броня), «Каліка з острова інішмаан» (Кейт), «Шість страв з однієї курки» (Мати) та ін.

За кожною роллю — дні і місяці перевтілень, людських характерів і доль, сльози радості і печалі...

- Граю у двох десятках спектаклів (і не перший же рік!), а й зараз перед кожною виставою хвилююсь, - зауважує Олена Ігорівна. - Глядачі різні, і в тебе з ними має налагоджуватися контакт, відбуватися енергетичний обмін. Здається, ти все віддаєш, душу вивертаєш, а перед тобою наче стіна. Я завжди казала і кажу: глядач в театр приходить за одним - за емоціями. І я повинна ці емоції і викликати, і віддавати, де б ми не виступали - у Херсоні чи Києві. До речі, у жовтні минулого року ми возили у Київ «Бабу Прісю» і показували її в столичному театрі імені І. Франка. Аншлаг! На таку вдячність від глядачів я, чесно кажучи, не сподівалася. З цією виставою ми і в Португалії були.

Народна артистка України Олена Галл-Савальська у ці дні відзначає... Та не будемо про цифру. Для Олени Ігорівни з її енергією, з її перевтіленням і завзяттям цифра - не показник, а якщо і показник, то оманливий. Вона вся там, на сцені!

- Зараз до свого ювілею готую комедію, бо глядач нинішній саме комедії найдужче любить. Три герої у ній... Багато музики... Але це секрет! - загадково говорить співрозмовниця.

Що ж це за секрет? Відповідь на це запитання — на сцені, яка давно стала для талановитої мисткині другим домом. Якщо не першим!

Василь Піддубняк
«Новий день».- №3 (5360).- 16.01.2019.- стр.20

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page