Така робота - творити духовний генофонд нації
Двоє молодиків захоплено шепочуться під оплески в концертній залі:
- Ти бачив диригента-жінку у фраку?
- Здається... тільки у Віроніки Дударової був фрак...
Публіка не розходилась, оплески, оплески! Руки диригента знялись, і домбри затріпотіли на біс.
Нежіноча справа, незкінченні репетиції на ногах, прогони, концерти, турботи про кожну партію для виконавця-студента та викладача.
Не втратити динаміки тримати високу планку виконання, захопити глядача!
Олена Новаковська непересічна особа у музичному світі Херсона. Досвідчений педагог по класу домбри в музичному училищі, диригент оркестру народних інструментів Херсонського училища культури, де працює вже 25 й рік, має звання «Заслужений працівник культури».
Оркестр «Аркадія» (який вже існує понад 60 років) під керуванням маестро Новаковської О.А. отримав нагороди та дипломи на Всеукраїнських конкурсах «Южная Пальмира»; лауреат І премії в місті Дрогобич; гран-прі у місті Ялта; «Чумацький шлях» у місті Н. Каховка; «Таврійські перевесла» 2013 р. м. Херсон, І премія; учасники творчих звітів Херсонської області в Києві.
Спостерігаючи за роботою Олени Аркадіївни в училищі, розумієш її позицію: індивідуальний підхід до кожного учня означає відсутність аксіом. Загубити талант дуже просто. Юна музична хвиля - це заповідна зона, яку ми всі повинні захищати. Чомусь на захист матеріальних цінностей політика держави розповсюджується, а на музикантів, культпрацівників, носіїв унікального мистецтва - ні.
Тому справа педагога вчасно побачити пісчинку кожного дару в дитині, огорнути її увагою, розвинути перлину таланту. А без цього радісного та кропіткого процесу не буде а ні оркестру, ні мистецтва, ні музичного генофонду країни взагалі.
Зрозуміло, що до тріумфу Олени Аркадіївни треба було пройти ДМШ № 1, клас викладачів Бельчусової Е.А., Арутюнян Е.М., закінчити музичне училище, Одеську консерваторію ім. Нежданової та отримати диплом кваліфікації «Викладач по класу домбри, диригент оркестру народних інструментів».
Чи багато однокурсників пішли працювати по обраній спеціальності? Олена прийняла домбру з душею, прагнула щось змінити в цій справі, починаючи з себе. «Робота - це любов, а любов треба будувати кожного дня зпочатку, тоді можно досягнути певної реакції в алхімії уроку».
Чому ж Олена Аркадіївна так вірить в свою непрестижну в наш час працю? «Музика не потребує перекладачів; я впевнена, що цивілізація існує для музики, бо вона як Всесвіт, матерія не пізнана до кінця.
Звучання оркестру об'єднує слухача, розриває негативи, критична маса яких у суспільстві зашкалює: тобто, блискуче виконуючи Лисенка, Свирідова, Мяскова, ми відроджуємо паростки духовного здоров'я нації... Не можна здавати позицій, завойованих українськими виконавцями кількох поколінь. Це - питання державного престижу».
Та як же складно виїздити з Херсону на конкурс в інші міста! Кошти на проїзд, утримання оркестрантів (а його повний склад дорівнюється 31 особам) повністю полягає на навчальний заклад. Жодного мецената!
Та повертаємось завжди з дипломом І ступеню. Чи треба говорити про моральний стимул для виконавців?
Підросли та розлетілись її кращі учні: Василь Раделицький сьогодні закінчує аспірантуру у Донецькій музичній академії ім. С.Прокоф'єва; Наталя Таран блискуче закінчила Одеську консерваторію. Складність в роботі з оркестром училища полягає в текучості учасників. І курс ще не грає професійно, а через три роки підуть у життя виконавці-старшокурсники; і починаємо зпочатку.
На сьогоднішній день люди цікавляться живим виконанням. На концерті завжди повні зали, то ж побажаємо майстрині збирати їх і надалі, як бджіл на квітучі лани музики.
Коротецька Н.І., викладач Херсонського училища культури
«Херсонський вісник».- № 8 (1225) .- 20.02.2014.- стр.9
