on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Topics > Literature > Writers of Tavriya > «Тримайся мого крила... »

 

«Тримайся мого крила... »

Світ врятує не лише краса, як пророкував Федір Достоєвський, а й Поезія. Зрештою, поезія і краса - одного синонімічного ряду і одного духовного заряду. А майже за сто років перед цим німецький філософ Іммануїл Кант у «Критиці здатності судження» писав: «Із усіх мистецтв першість утримує за собою поезія».

В одному з відгуків на творчість нашої землячки (поетеса народилася і ставала на крило у приміській Чорнобаївці) Єлизавета Соломатіна, літературний агент, меценат (США) теж свідчить: «У моменти життєвих негараздів, болючих душевних потрясінь і стресів відкрийте для себе поезію Юлії. Ви відчуєте, що все це можна пережити, перевернути чергову сторінку Книги Життя, обернути все на краще, щоб жити далі в радості, любові й гармонії зі світом».

Сказане стосується і нової збірки сучасної української поетеси Юлії Бережко-Камінської «Невідворотне», до якої увійшли нові поезії (2018-2019 рр. ) і добірка більш ранніх творів, написаних упродовж півтора десятка років, але у новій редакції. Невідворотне, але на фатальне (від лат. fatalis - «визначений долею»). На зламі епох і устоїв - це закономірність. А світ без зламів - утопія. Наслідок зламів - природна розгубленість, особливо притаманна чутливим душам.

Перед тим, як повести розмову з читачем, Юлія Бережко-Камінська зауважує: «Людина безсила перед невідворотним. Бо це - врожай посіяного. Кожним із нас окремо і всіма разом. Його ми пожинаємо щодня і щодня знову закладаємо зерна нових ужинків, які рано чи пізно, але настануть. Хто що сіяв, у того те й виросте. Невідворотно. Ухилитися від цього неможливо. Боятися - нерозумно. Невідворотне потрібно лише прийняти, переосмислити, пропустити через долю і піти назустріч іншій невідворотності, на яку вже чекаєш зі щасливим хвилюванням».

Це не заклик, а порада: «Потрібно прийняти... ». Без розтягнутості у часі і просторі: життя швидкоплинне, час невблаганний. І не шкодувати за ним гоже, а сприймати як Богом дану повсякденність, бо:

І що то час? Така собі вода,
Тече кудись невпинно
і безкрайо... (с. 13).

За образом плинного Часу постає образ не доктора Карфункеля, героя п’єси Івана Кочерги «Майстри часу», котрий «виймає з футлярів і знову ховає багато різноманітних годинників». До небайдужого самовидця звертається поетеса з дещо неочікуваною просьбою:

Старий годинникарю,
розкажи
Одну з казок -
як не боятись часу (с. 16).

А що ж годинникар, «старий як світ»? «Все дивиться й мовчить, сміється і мовчить, І бачу - очі знають, але не видають». Сміється, бо іронізує, глузливо-критично ставлячись до навколишньої хисткої дійсності, яка з нашою ж поміччю і участю породжує «голих королів». Категорія часу у «Невідворотному» - одна із провідних. На це звернули увагу літературні критики (Валентина Семеняк, Богдан Дячишин). Невипадково і на обкладинці книги зображений кишеньковий годинник на тлі старої кори дерева. Можливо, дерева, враженого нічною блискавкою. Знову - невідворотність?.. Так, але це сум'яття обставинами гаситься зверненнями до Всевишнього. У поезії «Молитва» (написана за мотивами псалма Святого Франциска Ассізького) ліричний герой (сама поетеса) просить:

Небесний Владико,
даруй мені бути не тим, Кого утішають, а тим,
хто приносить утіху, Не тим, кого люблять,
а хто безумовно і тихо Уміє любити всім серцем
відкритим своїм (с. 139).

Любити і... не боятися невідворотності, бо, як писав римський філософ і державний діяч Луцій Анней Сенека, Vivere militare est («Жити — значить боротися»). Поетеса, кидаючи виклик складним обставинам, не засуджує їх, не ганить, а сприймає, можливо, як не людиною установлену закономірність. І що - ховатися від цієї закономірності? Але куди? Залишається, приклавши крила долонь до грудей, пошепки промовляти:

Спасибі, Боже,
за оцей двобій!
Й душі, буває,
теж потрібні лати!
Я, мабуть,
надто глибоко в собі - Без болю і без бою
не дістати (с. 274).

На закінчення цих «заміток на полях» підпишусь під словами анотації до «Невідворотного»: «Поезія Юлії Бережко-Камінської класична за формою, глибока за змістом, наповнена живими образами та вражаючою густотою авторської думки, тож неспроста з кожним новим виданням набирає все більшої популярності в Україні». А як же не дати високу оцінку оформленню обкладинки ошатного видання (дизайн Любомира Олянича) і внутрішньому візуальному наповненню, здійсненому відомим в Україні та Європі фотомайстром, куратором фотовиставок, членом художньої майстерні «KulturwerkstattTrier» (Німеччина) Юрієм Косіним?

... Поезію можна цитувати й переказувати. Але це не завжди вдячна справа. Поезію і... невідворотність потрібно відчувати: дух, інтонацію, смисл, «другий план»...

Нова збірка Юлії Бережко-Камінської, як і попередні, саме до цієї незбагненності збагненного зазиває.

Василь Піддубняк
«Новий день».- №43 (5400).- 23.10.2019.- стр.20

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page