У авангарді людського духу
І Міжнародний конгрес фантастів, який нещодавно відбувся в Херсоні у рамках фестивалю мистецтв і літературних конкурсів «Гоголь-фентезі», на кілька днів сконцентрував чимало талановитих і творчих особистостей як з України, так і за її меж. Серед них - відомий письменник-драматург, кількаразовий призер престижного конкурсу «Коронація слова» Едуард Богуш, член Спілки художників Азербайджану і «посол миру» Мір-Теймур Мамедов, каховський письменник-фантаст Валерій Верховський, херсонський художник Олександр Тепляков та інші митці. Журі конгресу очолював болгарський письменник, публіцист, один із засновників фантастичної літератури своєї країни Атанас Славов. Розмова кореспондента «НД» з ним була на актуальні теми сучасної фантастики, її проблеми, тематику, особливості розвитку. Вдалося також порівняти болгарське та українське становище цього літературного напряму. Болгарський фантаст дещо шкодує, що не знає української мови, адже міг би ще більше пізнати українську літературу.
- Пане Атанасе, Ви мали нагоду ознайомитися з конкурсними роботами. Які враження від них?
- Незважаючи на те, що сам фестиваль проходив не в Києві чи в іншому великому місті, а в Херсоні, рівень його організації та представлені твори - на дуже пристойному рівні. Навіть ще юні автори пишуть непогані оповідання, в яких пропонують оригінальні ідеї. А це - найголовніше для фантастики. Тут не діє приказка про те, що все нове - це добре забуте старе. Це правдиво для традиційних речей. Однак фантастика завжди перебуває в авангарді людського духу.
- Сучасне суспільство дуже швидко змінюється. Які тенденції Ви виокремлюєте в модерній фантастиці?
- На жаль, ці тенденції здаються мені занадто перехилені в бік втечі від реального світу, і вони вже впливають на людей. Для молодих хлопців це втеча у світ, де можна бути сильним воїном із двометровим мечем, де реально вбити всіх поганих і залишити тільки хороших. Це дуже примітивний погляд на проблему боротьби добра і зла. Серед дівчат масово спостерігається захоплення любовними історіями з вампірами та іншими неживими істотами, що викликає розчарування в реальних людях. Не секрет, що така ідеалізація неіснуючого типу чоловіка викликана популярними в світі «вампірськими» сагами. Ще одна неприємна тенденція наявна в російській фантастиці - імперська. Це численні міжгалактичні війни І могутні держави, якими керують добрі російські імператори. Цей жах, який штампують тоннами, неможливо читати без відрази.
- З чим це пов'язано?
- Це залишки постімперської свідомості авторів. Ракова пухлина а сучасному мисленні.
- Читачі фантастики - хто ці люди сьогодні?
- Дуже різні: різного віку, соціального стану й професій. Це люди мого покоління, котрі зацікавилися фантастикою вже давно і не тільки на рівні звичайного читача. Також це
нове покоління, яке відчуває розчарування в науці як сфері, нездатній вирішувати соціальні проблеми. Таке ставлення ще називають пост-модерним шоком в суспільстві. І в цьому є доля правди. Новими науковими відкриттями зазвичай користуються багатії, які стають ще заможнішими, а бідні - ще біднішими. Або відбувається так, що досягнення науки, які в зародку мали благі наміри, застосовують в протилежному напрямі.
- Наскільки фантастика задовольняє інтелектуальні потреби читача?
- З цього приводу є один цікавий афоризм братів Карела та Йозефа Чапеків. Він звучить приблизно так: «Нам часто говорять, що ми тікаємо від дійсності, щоб перенести реальність в майбутнє. Ні, наша амбіція значно страшніша: ми посягаємо на саме теперішнє». Ось таке інтелектуальне формулювання. Серйозні фантасти, які придумують паралельні світи, фактично замахуються на основи реальної дійсності, оспорюючи її. Тому фантастика інтелектуально-моделююча, незважаючи на свою художність.
- Фантасти часто пророкують розвиток суспільства, описуючи ті чи інші явища і предмети, які спочатку сприймаються як вигадка, а згодом впроваджуються наукою в життя. Які з сучасних ідей Ви бачите реалізованими в недалекому майбутньому?
- Незабаром можливий потужний розвиток кіборгізації та вживления в людину різноманітних інформаційно-комунікаційних та управляючих пристроїв - так званих чіпів. Дехто негативно ставиться до них, сприймаючи лише як засіб маніпулювання людьми. Але від них може бути й користь. Наприклад, у Мексиці судді, з метою власної безпеки, самі просять про вживляння таких чіпів, щоб за ними можна було простежити і допомогти в разі нападу невдоволених засуджених. І це нормально. Також гадаю, що незабаром медицина зможе ще ефективніше слідкувати за людським здоров'ям завдяки новим винаходам і методам, про які нещодавно лише писали фантасти. В майбутньому активно впроваджуватимуться й голографічні зображення як засіб введення і зчитування інформації. Це все нюанси інформаційної еволюції. Ми ж, фантасти, продовжуємо займатися глобальним відображенням людської сутності і через призму особистого сприйняття показувати можливі перетворення в світі.
- Порівняйте, будь ласка, рівень розвитку болгарської та української фантастичної літератури щодо популярності.
- Наших фантастів можна порівняти з україномовними авторами. Вони не дуже популярні в своїх країнах, хоча пишуть хороші твори, тоді як російськомовні автори з України мають великі тиражі й більшу популярність. Це Марина та Сергій Дяченки, Андрій Валентинов та інші. Книжковий ринок зараз повністю завалений творами американських фантастів. Це проблема, яку ми намагаємося вирішувати завдяки національній кампанії з підтримки своєї літератури, видання тринадцятитомника «Чортова дюжина» та проведення загальноєвропейського фестивалю фантастів у Софії. Це допоможе звернути увагу чималої аудиторії на наших письменників. Гадаю, що подібний «рецепт» може бути прийнятний і для України, а «Гоголь-фентезі» - це вже вагомий крок у цьому напрямі.
Іван Антипенко
«Новий день».- №7 (5054).- 14.02.2013.- стр.20
