Вікторія Суровцева з Новофедорівки створює самобутні картини
Вікторія Суровцева - талановита художниця, картини якої сповнені глибокого значення. Незважаючи на юний вік, - дівчині всього 15 років - вона має своє сформоване творче кредо, і, як наслідок, - свій авторській стиль. Картини Вікторії багато в чому автобіографічні. На них - предмети, що її оточують, місця, де вона побувала, великий внутрішній світ. Вікторія Суровцева - різнобічна і уміла художниця, яка володіє багатьма техніками живопису: олія, акрил, акварель, а також графікою: пастель, туш, художнє вугілля. Вся її творчість має єдиний напрямок - наївне мистецтво.
Хоббі дівчини має такий стиль не тому, що дуже просте і примітивне, а тому, що Вікторія аматор і не має спеціальної освіти художника. Але за зовнішньою простотою відкривається глибоке значення. У всіх її картинах простежуються основні риси наївного мистецтва: особлива задушевність, свіжість, орієнтація на «великі» стилі. Naїve art Вікторії Суровцевої поєднує у собі щирість сприйняття світу з відсутністю професійних навиків малюнка. Разом із цим, на полотні виникають оригінальні, напрочуд чисті, поетичні та піднесені художні світи, в яких панує ідеальна й наївна гармонія між людиною і природою. Наївне мистецтво бере свій початок у народній творчості. Як би це не було дивно, але саме з народного мистецтва - петриківського розпису, розпочалося знайомство юної художниці зі світом живопису.
Вікторія Суровцева народилася і зростає у селі Новофедорівка. Ще у дитячому садочку мама дівчинки, Олена Ігорівна, записала її до художнього гуртка, що діяв при школі. Там національному мистецтву України, петріківському розпису, де безліч симовлів, які в данину були оберегами та прикрашали домівки, що і зараз милує зір, дарує життю яскравість, навчала талановитий вчитель Діна Леонідівна Свиридова. На 14-й рік народження батьки подарували дівчинці професійні олійні фарби. З цього моменту у школярки з'являється справжня жага до малювання. Тепер це не просто хоббі. Як відзначає сама Вікторія: «Написання картин - це вже щось більше, ніж захоплення, це - стиль життя». Перше полотно - «Макове поле» - створювалось 3 дні, лише через рік, схожу картину дівчина малює менш ніж за дві години. Тож майстерність художниці зростає з кожною новою роботою, а у творчому доробку юнки їх вже більше 70-ти.
Вперше роботи Вікторії були представлені на огляді-конкурсі «Таврійський барвограй» у рідній Новофедорівці, загалом 12 картин, а незабаром школярка взяла участь у районному етапі конкурсу, представивши 11 авторських робіт. Так сталося, що одну картину просто забули вдома. «На щастя» - впевнено мовила Віка. І була права на всі 100. Її картини отримали високу оцінку серед знавців живопису. Цей випадок став знаковим, а залишений малюнок - гарною прикметою. Тепер, щоразу відправляючись на виставку, аби все пройшло добре, дівчина навмисне не бере з собою одну з відібраних картин.
Цього року на початковому етапі конкурсу «Таврійський барвограй» художниця представила 60 картин у різних техніках. Вікторія перемогла у номінації «Образотворче мистецтво». Її роботи взяли учать і у районному етапі в Чулаківці. Цей конкурс став першим кроком до представлення картин на обласному рівні. Малюнки помітила Юлія Осипова, що працює в регіональному Інформаційному центрі, і особисто запросила Вікторію взяти участь у Тижні Європи, що мав відбутися у Херсоні в бібліотеці ім. Олеся Гончара. Дівчина залюбки погодилась. Так, навесні у Центрі екологічної інформації експонувалося 20 картин художниці. Це була перша виставка у житті 15-річної авторки. Серед інших художників на тій виставці вона виявилася наймолодшою мисткинею. Між представленими картинами була одна - особлива, найулюбленіша, написана пастеллю і присвячена дідусеві - Ігорю Ксенофонтовичу Касіянчуку. На ній - схід сонця над морем. Робота виконанна у теплих тонах, наче художниця сама милується морем.
Для Вікторії дідусь - найулюбленіший поціновувач її мистецтва і найголовніший критик. Він і сам гарно малює, теж учився самотужки, не маючи відповідної художньої освіти. Працювавши вчителем фізики у місцевій школі, він ще й вдома є для онуки кращим наставником. На прикладах навчає у картинах моделювати світлотінь, розташовувати предмети на площині, правилам композиції. Також для художниці дуже важлива підтримка її бабусі - Людмили Михайлівни, яка завжди знайде слова, що надихають на створення нових полотен. Вікторія Суровцева бере участь у багатьох конкурсах і завдяки своєму таланту створювати гарні малюнки, посідає призові місця: «Космічні фантазії» - І та ІІІ місця в області (номінації «живопис» та «графіка»), «Минуле стукає в наші серця» за номінацією «Струни Кобзаревого серця» - І місце в області.
Вікторія захоплюється не тільки малюваням, а й фото. Цього року вона зайняла III місце у районному етапі Всеукраїнського конкурсу юних фотоаматорів «Моя Україно!». У мистецтві фотографії дівчині найбільше подобається мінімалізм. Завдяки цьому стилю знімки стають виразнішими, при чому кожен глядач може вкласти свій смисл у фотографію. Так само і в мистецтві малюнка, Віка ніколи не дає назву своїм роботам, даючи можливість це зробити іншим, пробудити фантазію й уяву.
Дівчина активну участь бере і у шкільному житті. Відмінниця у навчанні, вона не раз посідала почесні місця за участь у олімпіадах. Так, минулого року Вікторія посіла ІІІ місце у обласній олімпіаді з російської мови, призове місце у конкурсі «Найкращий читач року-2014», цього року - ІІ місце у районній олімпіаді з української мови. Разом з малюванням найбільшулюбленим заняттям Вікторії є читання. їй подобається поринати у світи Василя Симоненка, Ліни Костенко, Лесі Українки, залюбки читає твори сучасних українських авторів: Андрія Любки, Юрія Андруховича, Юрія Іздрика, своєї троюрідної сестри Юлії Фінковської, чиї соціальні вірші минулого року увійшли у десятку кращих поетичних збірок України.
Дуже вразила юну художницю нещодавно прочитана книга польської письменниці Лідії Осталовської «Акварелі», де яскраво описується один із найменш досліджених Геноцидів періоду Другої світової війни, жертвами якого були європейські роми. Водночас це історія дивовижного життя чеської єврейки Діни Ґотлібової, яка в Аушвіці на замовлення «ангела смерті» доктора Менґеле малювала портрети ромів, а після війни вийшла заміж за відомого діснеївського мультиплікатора Арта Бєбіта і зробила успішну кар'єру, після чого спробувала відсудити в музею Аушвіц-Біркенау власні акварелі.
Хочу одразу обмовитися, що під час нашої розмови з Вікторією, школярка у своїх виважених і не по-юному обгрунтованих поглядах на сучасне життя виглядала набагто зрілішою від свого віку. Вона - представник справжньої сучасної молоді, небайдужої до долі власної держави. Дівчина обожнює подорожувати, як по Україні, так і Європою. З кожного відвіданого міста, вже за традицією, Вікторія привозить пам'ятний сувенір. І це не обов'язково має бути магнітик або календарик. Найчастіше - це книги, пастелі, полотна, або атрибутика з роботами найулюбленішого митця сучасності - відомої української художниці Евгенії Гапчинської. Герої її робіт - потішні карапузи, діти-янголи, які займаються конкретними справами: їдять, сплять, граються. Споглядаючи її полотна, не можливо не зарядитися позитивом. Вікторія з задоволенням малює картини як у Гапчинської, але не копіює, а надає її героям свого характеру і це робить роботи юної мисткині особливими.
Неабияку роль у створенні картин відіграє її «муза» - грайливий песик породи мопс Марсель. Мабуть, немає у Вікторії жодної фарби, у яку б не сунув свої лапки або навіть бочок чотирилапий друг. Майже всі роботи художниця малює стоячи (7-8 годин поспіль ), працює тільки вночі. І хоча найбільш за все дівчина любить дощову погоду, всі її картини вражають яскравістю, дарують людям добро та радість, проникливо відображають природу, предметний світ.
Наразі дівчина готується до участі у регіональному культурологічному проекті «TAW-Таврійський тиждень мистецтв\Zабалка», що є оглядом культурних досягнень і подій року. Але на цьому юна художниця не зупиняється, адже мріє виставити картини у київському PinchukArtCentre, міжнародному центрі сучасного мистецтва XXI сторіччя, куди приймають роботи митців, яким виповнилося 18 років. Вікторія впевнена: якщо чогось дуже прагнеш, то обов'язково твої мрії справдяться. Саме цю своєрідну істину вона і утверджує у власних доробках: головне в людині - бажання. Тож нехай здійсняться творчі задуми талановитої юної художниці Вікторії Суровцевої, а її картини й далі надихають і несуть у світ оптимізм.
Олена Поліщук
«Голопристанський вісник».- №34 (10045).- 20.08.2015.- стр.5