«Віснику Олешшя» - 95
Відлік “прожитих” літ нашої газети починається з лютого 1918-го року, звідтоді, як у місті Олешки почали виходити Известия Советов рабочих, солдатских и крестьянских депутатов Днепровского уезда. Імені першого редактора історія для нас не зберегла. Тим більш, що підписувала газету в той час Редакційна колегія. Газета проіснувала недовго, бо й влада тоді переходила з рук в руки за тим же сценарієм, що у відомому кінофільмі “Свадьба в Малиновке”. Та вже у квітні того ж, 1918-го року, в Олешках вийшов перший номер “Дніпровської думки” під редакцією Миколи Куліша. Недовгий вік був і в цієї газети. І лише в грудні 1920-го, після остаточного утвердження радянської влади, Микола Куліш починає видавати “Днепровскую коммуну” (мова видання – російська) – газету, яка за рівнем публіцистики випередила “газетний час” місцевої преси (та й не лише місцевої!) на цілі десятиліття. В принципі, драматург Куліш вийшов із журналістської “шинелі”, й невідомо, чи досяг би таких висот в драматургії, якби не відшліфував своє слово на “малих формах” публіцистики – полум’яних статтях у “Днепровской коммуне”.
Час від часу газета змінювала назву: “Пахарь”, “Промінь соціалізму”, “Ленінське слово”, “Шляхом Леніна”, з 1992-го – “Вісник Олешшя”. Через редакційне “чистилище” за 95-річну історію пройшов не один десяток журналістів. Одні тут починали свій трудовий шлях, інші приходили зі своїм багажем. Але навіть без примусу, а мимоволі усвідомлювали: тут редакція газети особлива; тому піклувалися про те, щоб не втратити надбань Миколи Куліша. Ми не завжди, на жаль, відповідально ставимось до історії, в результаті багато чого безповоротно втрачаємо. Втрачаємо архіви, губимо імена… Коли у 1962-у році була проведена хрущовська адмінреформа по укрупненню районів, і Цюрупинський район в результаті реформи ліквідовано, то втрачено й багато архівних матеріалів, у тім числі редакційних. Майже два роки наше місто перебувало в статусі такого собі порто-франко – Цюрупинськ не входив до складу жодного району, а був “прикріплений” до Херсонського (промислового) обкому Компартії України. Відповідно “прикріплений” і до обласної (вона ж та той час і міська) газети “Наддніпрянська правда”.
Вихід газети в Цюрупинську відновлено у березні 1965 року під назвою “Шляхом Леніна”. Редактором було призначено Івана Андрійовича Шморгуна, людину вимогливу і безкомпромісну. А вже у листопаді 1969-го Шморгуна на редакторському посту змінив Геннадій Миколайович Філіппов, який уже мав досвід і газетної роботи (у 50-х роках працював відповідальним секретарем редакції), і партійної – інструктор оргвідділу райкому партії, секретар парткому ХЦПК. Геннадій Миколайович продовжив започатковане попередниками, у непростих умовах зумів сформувати кращий в області за кадровим складом журналістів колектив; газета стала помітною не лише в області, а й у республіці, що засвідчують відзнаки обкому партії і облвиконкому, Держкомвидаву Української РСР. На жаль, земні дні Геннадія Миколайовича скінчились на 58-у році життя.
Петро Іванович Прядка, багаторічний заступник Філіппова, який прийняв редакторську естафету, до будь-яких явищ підходив з міркою совісті. Це він відкрив не лише місцевому, а й всеукраїнському читачеві невідомі до того сторінки життя Миколи Куліша, його (по суті) “хрещеної матері” Віри Іванівни Панкеєвої… Петро Іванович і зараз не пориває зв’язків з редакцією, активно працює в історичній, природоохоронній темах. Він – консультант (на громадських засадах) головного редактора з питань державного будівництва і місцевого самоврядування.
За 95 літ багато змінилося у нашому житті. І всі ці зміни – на газетних сторінках. “Віснику Олешшя” – 95. Як писав Володимир Маяковський, “…лет до ста расти нам без старости!”. Сподіваємось, так і буде. І через 5 років найстаріша (по факту і за документами) районна газета області гідно відзначить віковий ювілей.
м.Цюрупинськ
Борис Прищепа, головний редактор газети “Вісник Олешшя”
"Вгору".- №9(544).- 28.02.2013.- стр.7
vgoru.org/index.php/all-news/society/item/1581-journal-oleshe-95
