on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> People > Visual art > Bryntseva Olga Gennadiyevna > «Вітром хотіла б я бути…»

 

«Вітром хотіла б я бути…»

Таку назву має улюблена робота художниці Ольги Бринцевої – відомого херсонського майстра гобелену. У ній – вся Ольга: легка, поривчаста, невгамовна, з життєвою позицією: “Не сидіти склавши руки.”
Вона пише картини олією й аквареллю, захоплюється батиком, але найбільша її любов у професії – це гобелен (тканий килим-картина або декоративна художня тканина ручної роботи).

Захоплення малярством у неї – з дитинства, яке Ольга Геннадіївна вважає дуже романтичним: заняття у художній студії на базі 36-ї школи під керівництвом Анатолія Леонідовича Сліпича запам’яталися, крім уроків майстерності, ще й численними екскурсіями до Криму, походами – часом під дощем, вечірніми вогнищами і цікавим спілкуванням. У десятому класі Ольга вирушила до Москви – в гості до давніх друзів батьків, які свого часу закінчили Московське художньо-промислове училище і працювали над виготовленням гобеленів високої щільності.

Гобелени у ті часи були надзвичайно популярними, а знайомі навіть працювали над великим замовленням для Байконура. Наталія Григор’єва розповіла дівчині, що лише одне око космонавта вона ткала більше тижня – настільки вражаючими були розміри килима-картини. Саме там майбутня художниця остаточно визначилася з вибором професії: вона вступила до того ж художньо-промислового училища на спеціальність “гобелен і килими”. Їй було дуже цікаво вчитися, опановувати це творче ремесло, бачити, як твої руки народжують чудо – неповторне творіння (адже майстер гобелену, так само, як і художник, не може створити абсолютну копію власного твору).

А ще дуже любила театр, і їй пощастило й у цьому – тоді були “золоті часи” Ленкому Марка Захарова, і юна художниця передивилася майже увесь його репертуар. Після закінчення училища повернулася до рідного міста і на сьогодні встигла немало: отримала вищу освіту на факультеті дизайну Київської Академії керівних кадрів культури і мистецтва, стала членом Спілки художників України, викладає в Херсонському училищі культури декоративно-прикладну творчість, багато працює і виставляється.

Вона завжди любила нові враження, поїздки, мандрівки, а ще вміє “упіймати” ідею майбутнього твору, як то кажуть, на льоту. “Ось сьогодні йду коридором до своєї майстерні – неможлива спека, відчинені навстіж двері моїх колег-художників, їх напівголі тіла перед мольбертами: вже ідея твору. Щоправда, у такі миті я ще сама не знаю, у що це виллється, адже задумане часто змінюється, та ескізи роблю постійно. І взагалі, вважаю, що художник – це не завдяки чомусь, а наперекір. Дуже важливо, коли людині є що сказати іншим. Мене ж часом просто-таки “розпирає” від ідей.”

А враження від мандрівок втілюються у все нові й нові твори. Її улюблена робота “Вітром хотіла б я бути” навіяна древньою Ольвією і створена за ексклюзивною авторською технологією: три на диво легкі амфори на тканому полотні створені з парео, бандан – речей, які носилися під час розкопок і насичені енергією пізнання й відкриттів. Інша робота Бринцевої цього періоду (“Ольвія”) придбана американцем і вивезена до США. З гобеленом вона працює вже 22 роки, а її роботи “живуть” у різних інтер’єрах України, Росії, США, Іспанії, Ізраїлю. Так, коли у Києві робили “під ключ” резиденцію американського посла, їй замовили два гобелени, які й нині знаходяться там, – “Соняхи” й “Осінній мотив”. Через галерею гобелен “Щасливий місяць” було придбано для Юлії Тимошенко, ще один прикрашає центральний офіс фірми “Оріфлейм” у Дніпропетровську.

“Гобелен – досить рідкісний вид мистецтва, – розповідає Ольга Геннадіївна, – це дуже енергомістка робота, але ж – справжній ексклюзив. Він виник у середньовіччя, коли великі й високі замкові приміщення треба було утеплювати, тож у ті часи гобелени часто розміщували на відстані від стін, створюючи таким чином повітряну “подушку.” Велике значення при виборі місця для цього мистецького твору має освітлення, адже вважається, що гобелен ніби вбирає у себе світло.”
Перша майстерня молодої художниці була дуже маленькою, але там вона змогла поставити ручний ткацький верстат для гобеленів, який придбала у вдови художника. Цей станок і досі з нею, Ольга Геннадіївна ніжно гладить його рукою: “Він же живий, і я дуже його люблю!”

Створити гобелен нелегко: спочатку з безлічі ескізів обирається найкращий (чи, власне, той, що якнайточніше передає задум митця). Потім він переноситься на картон (папір із композицією у натуральну величину), який підкладають під основу на верстата і…розпочинається сам процес ткання ( виконання в матеріалі), в результаті якого з’являється чудова картина-килим, насичена енергетикою художника. Вона теж жива, вона дихає, пахне натуральними матеріалами: вовною, льоном, бавовною і ще чимось невловимо-приємним, теплим і затишним. Гобелени Ольги Бринцевої “Бірюза”, “Повний місяць”, “Архаїчне місто”, “Звуки лісу” є саме такими.

Чоловіча ж прямолінійність знайшла відображення у “Воїнах архаїки” – видовжених фігурах древніх воїнів зі старовинними символами на щитах, ефектних і мужніх захисників. “Я люблю жіночу мудрість, спокій, гармонійність, говорить художниця, – цікаві для мене стосунки між чоловіками й жінками, і вважаю, що жінки більш толерантні, терплячі і виважені.”

Власну філософію художниця переносить на роботи, і це не лише гобелени, а й батік і малярство. В останньому ті ж теми – “Навіщо любити кактус?”, “Ми всі приречені любити, не знаючи, із чим маємо справу”, “Що є істина?”. Чоловік на цих картинах постає хижо-демонічним і одночасно – небезпечно-привабливим. А ніжність, красу і беззахисність жінки Бринцева чудово передає у батіку (розпис по натуральному шовку, бавовні, батисту). Це й ніжні рожево-помаранчеві відтінки “Ранку”, навіяні картиною купання в феодосійській бухті “трьох грацій”, і яскрава бірюза карадагських “Золотих воріт”. У Ольги Геннадіївни – безліч етюдів, написаних маслом і аквареллю, які ще чекають свого втілення.

Минулого 2009 року московський Центральний Будинок Художника та Міжнародний Фонд “Миротворець” на підсумковій виставці нагороджував діячів науки і мистецтва. За гобелени “Бірюза” й “Архаїчне місто” наша Ольга Бринцева отримала Диплом “За пропаганду ідей миру” та була нагороджена медаллю “Талант і покликання”. А влітку цього ж таки року у Феодосії пройшла її виставка “Гобелен і батік”, на якій були представлені також роботи її учениці й колеги – відомого херсонського лікаря Раїси Москаленко.

Взагалі, до Криму в Ольги Геннадіївни особливе ставлення – як до бездонного джерела натхнення, радості і спокою: “Крим не може не приваблювати, і ми знайшли чудове місце просто біля античного Херсонесу, там є невеличкий готелик для художників, із виставковою галереєю. Усе дуже гарно вписано за стилем, а по вівторках відбуваються джазові вечори і вистави під відкритим небом. Уночі ж просто дух перехоплює: ти і Херсонес – і, здається, більше нікого у світі!”

“До Луцька, на Всеукраїнську Великодню виставку цього року херсонці привезли роботи шести авторів, і всі роботи прийняли, – ділиться радістю художниця. – Херсонщина ж виділяється серед інших областей прикладним мистецтвом і особливо – текстилем. Ще в радянські часи відомі майстри гобелену Марія Несторівна Шнайдер-Синюк та її сини Андрій і Юрій створили чудові картини, що прикрашають бібліотеку ім. Олеся Гончара. Були гарні гобелени і в драмтеатрі ім.Миколи Куліша. На сьогодні у нас є ціла група талановитих художників-гобеленщиків, які активно працюють і виставляються. Серед них – Наталя Логачова , Олена Ульянова, Оксана Катиніна. Один із кращих гобеленників в Україні – Олександр Ковач. Покійний Фелікс Кідер називав його “математиком у гобелені”. Надзвичайно цікавий художник. Дуже приємно працювати, коли поруч така сильна бригада однодумців.”

Відповідно до свого кредо “Не сидіти склавши руки” Ольга знаходить собі діло й у творчій співдружності з власним чоловіком – дизайнером Миколою Бринцевим. Разом вони оформлювали відомі всім херсонцям дитячі супермаркети іграшок “Чух-чух” (два у Херсоні й один – у Миколаєві ), інтер єри одного з банків, магазин “Карді-плюс”. До речі, в останньому вони працювали переважно вночі, щоб не перекривати торгівлю. “Я дійшла висновку, що чоловік з дружиною не повинні працювати разом, а тим більш особистості творчі, бо в процесі роботи ми увесь час сваримося, це просто божевільна праця. Після завершення спільної роботи усе знову прекрасно, але під час…”

Отже якщо ваші діти (та й ви самі) замилуєтеся майже справжнім дирижаблем або поїздом, що рухається у вас над головою на 6-метровій висоті, стилізованими під дитячі розписами, майте на увазі, що це лише частина робіт подружжя Бринцевих. А ще Ольга розписувала синагогу в Херсоні, сидячи під самою стелею на хисткому помості – це при тому, що панічно боїться висоти.

А ще вона любить своїх студентів, і заняття з ними проводить не в аудиторії, а у власній майстерні, бо вважає, що творчість не можна обмежувати і замикати у залізні рамки. І там завжди звучить музика: джаз, класика, або щось інше – залежно від настрою. У червні нинішнього року в центральній виставковій залі Спілки художників протягом двох тижнів виставлялися курсові й дипломні роботи її студентів.

Серед них – робота трьох дипломників у техніці батіку, яка стала незвичайним подарунком училищу. Це – святкова завіса для актової зали розміром півтора на три метри. Ольга Геннадіївна мріє про створення на власному сайті своєрідного практичного підручника для студентів і всіх охочих оволодіти мистецтвом батіка і гобелена. Вона щедро ділиться уміннями, адже бачить своє призначення в поширенні прекрасного у цьому світі. І дуже хоче “стати вітром”, щоб встигнути якомога більше.

Тетяна Крючкова
«Вгору».- №32 (411).- 12.08.2010.- стр. 16-17
 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page