on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

Володарка сцени

Сьогодні Заслуженій артистці України Валентині Гаврилівні Галл-Савальській виповнюється 80 років. Незважаючи на вагомий ювілейний вік, вона шикарно виглядає і дуже любить життя в усіх його проявах. А ще донині вважає неетичним і негарним “вип’ячувати” себе, демонструвати, хизуватися заслугами.
“Валентина Гаврилівна – надзвичайно скромна й делікатна людина, – розповідає заступник директора театру ім. Миколи Куліша з літературних питань Любов Калюжна. – Вона ніколи не дозволить собі нетактовності стосовно інших людей, її манера поведінки – це те, що було нормою ще на початку і в середині минулого століття, а зараз, на жаль, відходить під впливом шалених темпів життя.

Її мова вражає своєю правильністю і “нетутешністю”: дає про себе знати стара школа сценічного мовлення кінця 19-початку 20 століття. Згадайте, як говорили “старики” зі МХАТу(Московського художнього академічного театру) – можна було заслухатися.”
Народилася Валентина Галл-Савальська у селищі міського типу Мала Виска на Кіровоградщині, після школи закінчила Одеське театральне училище й розпочала кар’єру актриси у Чернівецькому українському муздрамтеатрі ім. Ольги Кобилянської. Саме там обдаровану молоду артистку назвали “Карпатською чайкою” за неперевершену гру й відданість своїй професії. Уже в 1956 році Валентина стала Лауреатом республіканського конкурсу-огляду творчої молоді. Потім вона працювала у таких відомих театрах, як Київський український драматичний театр ім.Івана Франка та Ленінградський театр ім.Ленкому.

З 1973 року Валентина Гаврилівна – провідна артистка Херсонського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша. Драматичний талант, чудовий голос, неперевершена манера триматися – з таким багатющим арсеналом вона створила на українській сцені більше ста п’ятдесяти образів: живих, яскравих, різнопланових, незабутніх. Серед них – поетична Мавка з “Лісової пісні” Лесі Українки, трагічні Тетяна(“У неділю рано зілля копала” Ольги Кобилянської) та Христя(“Наймичка” І.Карпенка-Карого), Юдиф (“Уріель Акоста” К.Гуцкова), Настя(“Титарівна” М.Кропивницького), Ноема(“Іспанці” М. Лєрмонтова) та багато інших. Великим успіхом користувалися її ролі в музичних спектаклях. Це незабутні Оксана із “Запорожця за Дунаєм”, Наталка із п’єси Івана Котляревського “Наталка Полтавка”, Катерина з однойменної п’єси М.Аркаса, Глорія (“Цирк засвічує вогні” Ю.Мілютіна).
Особливою гордістю Валентини Гаврилівни є роль матері-партизанки у виставі “Райдуга”(за мотивами творів української письменниці Ванди Василевської.) Високий трагізм материнської любові й самопожертви не міг залишити байдужим жодного глядача, а актрису нагородили Дипломом Міністерства культури СРСР та УРСР 1 ступеня за краще виконання жіночої ролі у цьому спектаклі.

А ще Заслужена артистка України (це звання актрисі присвоїли у 1968 році) закохана у поезію, вона знає напам’ять просто немислиму кількість віршів Переважно це твори російських поетів-класиків 19 століття і поезія “срібного віку”. У 70-80 роки минулого століття театр влаштовував так звані поетичні вітальні , у яких можна було почути справжню поезію у талановитому виконанні Валентини Галл-Савальської. Коли ще у 1999-2001 роках Валентина Гаврилівна виходила на сцену, уся театральна молодь, затамувавши подих, за кулісами слухала СЛОВО у її виконанні. Їх було троє: актриса, її талант і сцена, одразу непотрібними і просто зайвими ставали шоу, особливе освітлення, “фон”. Як тут не згадати слова видатного актора, режисера і теоретика театру Костянтина Станіславського:”Єдиний цар і володар сцени – талановитий актор.” А вона дійсно володарювала на сцені, захоплюючи глядачів, ведучи їх за собою, підносячи до свого рівня. Силою свого таланту вона могла впливати і в деяких життєвих ситуаціях.

Одного разу, сидячи у скверику з томиком віршів( а Валентина Гаврилівна постійно тренує пам’ять, заучуючи поетичні рядки), вона випадково почула розмову двох молоденьких дівчат про їхні особисті проблеми. Її, прихильницю високої мовленнєвої культури, вразив сленг, на якому вони спілкувалися. І тоді вона просто почала читати їм поезії Фета і Тютчева про кохання. Здається, важко знайти більш проникливі рядки, ніж ті, що зазвучали у її неперевершеному виконанні. Вона так вразила дівчат, що ті врешті решт розплакалися, зрозумівши, що про високі почуття можна і потрібно говорити зовсім по-іншому.

Нещодавно на адресу театру надійшов вітальний лист від давньої шанувальниці таланту актриси – письменниці, лауреата літературної премії імені Василя Симоненка, Ольги Страшенно: “Я щаслива приєднати привітальний голос до тих численних глядачів, яким пощастило бачити Вас і захоплюватись акторською майстерністю. Ви подавали своїх сценічних персонажів як живих людей, і вони запам’ятовувались на все життя. І досі в пам’ятку ті чудотворні вистави з Вашою участю, коли Чернівецький обласний театр імені Ольги Кобилянської приїжджав до нас у Київ. Це було в 60-х роках уже минулого століття. А так, немовби зараз. Ви – молода, яскрава виходили на сцену у виставах “У неділю рано зілля копала”, “Титарівна” та інших… І досі звучить Ваш голос: “Чи не той то Микита, у якого сіра свита?!” Спасибі Вам, Валентино Гаврилівно, за ту театральну веселку, яку Ви на’яли понад моєю головою. По тій веселці до мене зійшло Натхнення й Добросердність.”

Любов Калюжна (а разом із нею й херсонці) вважає, що “Херсонському театру пощастило з “Карпатською чайкою”, якій Таврійські степи подарували сцену, ролі, глядачів, що до сьогодні пам’ятають створені актрисою ролі. На жаль, час стрімко біжить уперед, і вже позаду успіхи, фестивалі, найкращі ролі, але залишається пам’ять, збережена у фотознімках, вирізках із газет і театральних журналів. А як передати ті емоції, які актриса дарувала глядачам? Свідки пам’ятають, що Валентина Гаврилівна завжди “грала серцем”, її героїні розчинялися в ній самій, вона плакала, сміялася і любила по-справжньому. Очі актриси випромінюють добро і сум. Їй бракує сцени, нашої уваги і вас, шановні глядачі. І сьогодні разом із привітаннями ми висловлюємо їй щиру вдячність за талант, і вважаємо її королевою сцени. Не кожна актриса має талант справжньої матері, а Валентина Гаврилівна подарувала світові талановиту дочку, улюбленицю всіх херсонців Олену Галл-Савальську.
Святкування ювілею актриси– це свято нашого театру. Від щирого серця вітаємо Вас, Валентино Гаврилівно, бажаємо міцного здоров’я, затишку і довголіття.” Редакція “Вгору” приєднується до привітань улюбленій артистці і зичить їй усього найкращого.

Тетяна Крючкова
“Вгору”.- №20 (399).- 20.05.2010.- стр.16-17

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page