Зупинити мить. Для вічності
Не лише в Херсоні, в Україні, а й у США, Австрії, Болгарії, Словаччині, інших країнах виносив на суд свої роботи митець із 40-річним творчим стажем фотохудожник Міжнародної федерації фотомистецтва Василь Рилєєв. І вони не губилися у тих запаморочливих вернісажах, бо не вражали якимись техніко-професійними пасажами, а виділялися тихим ліризмом.
Може тому Василь Рилєєв не став називати свій фотоальбом «закручено», а назвав гранично просто «Поезія життя». Бо ж власне поезія – не тільки мистецтво словесне, а й вправність викликати у глядача пробуджуюче почуття зачудування.
І надзвичайно точно підмітила у передмові до видання мистецтвознавець, директор Херсонського художнього музею ім. О. О. Шовкуненка Аліна Доценко, характеризуючи манеру «письма» автора, що «…його роботам притаманна надзвичайна сучасність, яка полягає у тому, що автор не прагне до самовираження через конструювання вигаданих образів».
Але й закинути фотохудожникові потяг до «соціалістичного натуралізму» не можна. Попри зовнішню простоту, всі роботи Василя Рилєєва – метафоричні, настроєві, «озвучені» глибинними почуттями, любов’ю до Херсонщини, котра стала не менш рідною, ніж рідна Тамбовщина чи порт Находка, куди переїжджав разом з батьками…Фотохудожник наголошує: «Не люблю постановочних знімків».
Додам: і постановочної бадьорості, показушності, крикливості. У нього свої теми. Чого варта тема Олешківських пісків, котру він так широкомасштабно порушує в історії херсонської фотографії уперше («Шляхи-дороги», «Піски Херсонщини», «Пара» та інші). «А хіба один Рилєєв такий?» – запитає глядач. Ні, звісно. Але митець володіє Божим даром, сказати б, ліричної спостережливості, котра притаманна і пейзажній «Лісовій річці», і сюжетному знімку «Хазяїн» (літній чоловік, усе «багатство» якого – недобитий «Запорожець», купи металобрухту та ще мокра стежка до лісу…) Будучи начальником обласного управління культури, Василь Рилєєв воздав данину тим безсрібникам-аматорам, котрі бережуть і множать народні духовні традиції («Україна молода», «…В сім’ї вольній. Новій…», «Дівчата» або навіть «Тріо» з вуличними музикантами).
«Поезія життя» Василя Рилєєва, як у його творчих побратимів Дем’яна Мойсова чи Вацлава Мошинського, не позбавлена тонкого гумору: «Козовод», а насправді – пастух кіз, «За чоловіків!», «Пішли за “Клинським”» (пивом).
Василь Рилєєв нагадує: - Великий французький фотомайстер Каптьє Брессон стверджував: гарне фото можна зробити і консервною банкою.
І додає: - Славнозвісна «лійка» (фотоапарат. – Прим. авт.) залишається найкращим апаратом. А найкращим підходом до творчого вирішення, додамо, слід вважати… саме «поезію життя». І не інакше, якщо йдеться справді про мистецтво.
Василь Піддубняк
«Гривна».- № 27 (495).- 01.07.2004.- стр. 20