Нескінченний світ Поліни Райко: як творчість художниці з Херсонщини показує українську ідентичність півдня
07.01.2025 23:03
Художниця з Херсонщини Поліна Райко народилась у 1928 році в місті Олешки, де прожила все своє життя. Творчістю зайнялась у 69 років. Художньої освіти не мала, а фарби купляла на заощаджені з пенсії гроші. Про світ, який створила Поліна Райко та його значення для українського мистецтва ми поговорили з людьми близькими до неї та її творчості.
"Копаю город, заморилася, голуба намалювала, відпочила. Радісно. Дивлюся, наче я не сама. Гляну-гляну, а хіба це я малювала? Ні. Я ж малювала. Сама собі не повірю. І в душі радісно-радісно". Так про свою творчість розповідала в одному з архівних інтерв’ю художниця з Херсонщини Поліна Райко. ЇЇ насліддя — частина українського наївного мистецтва.
Свій будинок, подвір'я та літню кухню художниця розмалювала за кілька років, після того, як в автокатастрофі загинула її донька Олена, згодом помер чоловік, а син потрапив до в'язниці, розповіла голова ГО "Центр культурного розвитку "ТОТЕМ" Олена Афанасьєва.
"Для неї малювання стало дійсно ліками проти самотності. Поліна створювала свій інший внутрішній всесвіт, в який вона людей пускала, але розказувала не про все", — говорить Олена.
З Поліною Райко вона була знайома особисто з 2000 року. Каже, життя художниці сповнене загадковості, як і світ, який вона зображала. Райко померла у 2004 році. Їй було 75.
"Вона на зворотному боці дзеркала малює свій автопортрет, де вона молода і красива. Заповнює останню поверхню і йде. Не хворіє. Просто в неї була виконана її місія. Вона нам залишила оцей скарб – свою історію, свій будинок, своє мистецтво. Вона закінчила свою місію. І ми просто відчуваємо, що зобов’язані то зберігати", — говорить Олена Афанасьєва.
Нещодавно "ТОТЕМ" презентував книгу "Поліна Райко. Невидиме". Її назвали так, каже Олена, бо ім'я художниці почало асоціюватись зі знищеною спадщиною. Після підриву російськими військами Каховської ГЕС будинок Поліни в Олешках був затоплений.
"А сама Поліна Райко, її мистецтво, воно стає невидимим. Є ці леопарди Поліни Райко. Це дуже впізнаваний образ вже, тому що він був на хустинках. Хустинку показували в штаб-квартирі ООН. Єва Грін, акторка, її вдягала. Але питання: хто знає, що це не котики? Що коли Поліні Андріївні казали: "Поліна Андріївна, які у вас файні котики?" Вона ображалася страшенно і могла з тобою просто не розмовляти пів години", — розповідає Афанасьєва.
Тому вирішили створити нову книгу, зібрали фактаж й все упорядкували. Все для того, щоб зберегти справжню Поліну Райко, каже вона. Це вже друге видання, яке презентує «ТОТЕМ». Перше вийшло у 2005 році. У збірку інтегровані сучасні технології. Зокрема, за допомогою Qr-кодів можна послухати, як співає художниця чи побачити її персонажів у віртуальній реальності.
"Я досить небагато знаю про її творчість, тому прийшла на цю презентацію. Хочу дізнатися трошки більше. Я вважаю, що зараз нам дуже потрібно більше знати про наших земляків, особливо в царині мистецтва", — розповідала художниця Юлія Баштаненко.
Щоб увіковічити пам'ять про Поліну Райко та її творчість, вивели сорт ірисів. Гібридизаторка Ірина Лукава розповіла, що на початку 2024 року до неї звернулись Олена Афанасьєва та художниця Ганна Кисла.
"Вони звернулись з пропозицією підібрати ірис для того, щоб назвати його іменем Поліни Райко. І ми реалізували цей проєкт. Такий сорт зареєстрований і зараз існує квітка ірис названий іменем художниці-наївістки. Тому я відчуваю свою причетність до того, що сьогодні відбувається", — говорить Ірина.
Саджанці півника "Поліна Райко" висадили у Херсоні восени 2024 року.
"Зараз ми чекаємо поки вони проростуть, зиму перезимують. І весною ми зможемо переходити на наступну стадію — розповсюдження нашої пам’яті, культури. На сьогодні у мене уже є домовленості з певними організаціями, які готові прийняти. Це Афіни точно, Бухарест і в Україні декілька центрів, де можемо їх висадити", — розповіла Ганна Кисла.
Ганна також є авторкою ідеї випуску розмальовок за мотивами творчості Поліни Райко. Їх використовують, зокрема, на заняттях з інклюзії в обласній бібліотеці імені Олеся Гончара.
"І дорослі малюють, і діти. Цей вид арттерапії доступний для будь-кого. Тобто ми можемо конкретно в цьому прикладі говорити про інклюзію в самому головному її сенсі. Поліна Райко лікувала свою душу цими малюнками через втрати. І зараз ми можемо провести паралелі з сучасним часом, тому що ці діти вели до війни досить активне життя. І малюючи, ми думаємо про оце світло. Подивіться на малюнки. Вони яскраві. І ми бачимо, і сподіваємось, що таким яскравим буде наше майбутнє", — говорить заступниця директорки з бібліотечної роботи Оксана Шестакова.
З українським наївним мистецтвом знайомляться і за кордоном. Херсонська художниця Юлія Ситник, яка проживає у США розповідає, для своїх воркшопів відібрала трьох майстринь, серед них й Поліна Райко.
"У нас були, окрім воркшопів, декілька конференцій для вчителів і я розказувала дуже класні історії про те, що це не просто наїв арт, а вона більше якби outsider-artist. Звісно є висока зацікавленість. На останній конференції були присутніми десь понад 100 вчителів зі всього штату і близько 35 з них зареєструвались", — розповіла Юлія.
За її словами, іноземців захоплює не лише творчість Райко, а й історії, пов’язані з її життям.
"У дитячому музеї Кідзу ми планували велике свято на День Незалежності України. І з дітьми з картону побудували хатинку Поліни Райко, таку невеличку з віконечками та дверцятами. І ось, коли вже все було готове, 23-го ввечері, ми закриваємо музей. І десь о третій чи о четвертій годині ночі ми дізнаємося, що у музеї якийсь потоп, прорвало підземні труби. А хатинка була картонна і її підтопило й трошки похитнуло. Потім американці до мене підходити й казали, що це так дивно, що будинок Райко тепер затоплений і тут, в нас стався потоп такий. Ми не хочемо це пов'язувати, але якась містика в цьому точно є", — розповіла Юлія.
Наукова співробітниця краєзнавчого музею та майстриня Олена Маляренко почала вишивати за мотивами творчості Поліни Райко під час окупації Херсона.
"Чим хороша Поліна Райко? Тим, що можна почуватися вільно. Це схоже на живопис, схоже на малювання. Найцікавіше вишивати Поліну Райко акриловим муліне або вовняною ниткою. Тоді такий ефект кошлатості створюється й об'ємності. І оці її леопарди стають такі пухнасті, і коала теж дуже пухнаста, дуже така приваблива. Хочеться її погладити", — розповідає Олена.
Після звільнення правобережжя вона разом з декораторкою театру Світланою Мацютою створили спільний проєкт. Олена вишиває, а Світлана шиє наплічники та торбинки.
"Дуже важливо, щоб люди знали, що саме в Херсоні була така майстриня. Що саме цей неоціненний спадок знищили. Що херсонці пам'ятають, бережуть і дбають. Оце для нас зараз символ нашого лівобережжя, який ми хочемо повернути, відновити. Така вийшла символічна річ", — каже Олена Маляренко.
Олена Афанасьєва голова ГО "Центр культурного розвитку "Тотем" говорить, що творчість Райко – про українську ідентичність півдня
"Тому я наполягаю на тому, що Поліну Райко втратити ми не можемо. Ми не можемо її втратити, не хочемо. У нас просто шансів немає її втратити. Вона вже з нами, вона частина нас", — підсумовує Олена.
5.01.2025
