Знову Вересень приїхав
На вечірньому коні
І поставив зорі-віхи
У небесній вишині.
Іскор висипав немало
На курний Чумацький шлях,
Щоб до ранку не блукала
Осінь в зоряних полях.
Р.Росіцький
Можна і не бути поетом, Але не можна терпіти, зрозумій, Як кричить смужка світла, що Прищикнуло дверима. Андрій Вознесенський Ми ступаємо по Вічності. Нас оточують Знаки і Символи... Але нам ніколи...Ми поглащени сум'яттям нескінченних турбот. Але не він... Він, як істіний японець, в краплі бачить океан, в піщинці бачить Всесвіт. У звичних речах він знаходить філософський подтекс і привід для іронії. Поздоровляємо фотофілософа Вячеслава Савельева з першою персональною виставкою