I грянув міддю духовий оркестр...
Яка ж то сила в духових оркестрах! Яка сила і який смуток! У кожному серці відгукується щось своє, гучною луною озивається далеко. Коли грає духовий оркестр, в жилах хвилюється кров, а в людські душі вселяється позитив. Можливо, тому, що його голос - живий, а не «фанерний»...
У Станіславі, що в Білозерському районі, ставлення до духових оркестрів особливе. І не дивно. Адже у цьому селі ось уже 100 років існує свій духовий оркестр. Заснував його місцевий музикант Сила Кравченко. За розповідями старожилів, музичний вишкіл Сила Микитович отримав у військовому духовому оркестрі ще під час російсько-японської війни 1904-1905 років, учасником якої був. Після війни він привіз із собою до Станіслава комплект мідних духових інструментів - справжнє багатство на той час.
- Точна дата заснування оркестру не відома. Ми лише знаємо, що він був створений на початку XX століття і мав неабиякий вплив на музичні традиції села, - розповідає директор Станіславської дитячої музичної школи Наталія Маланчук. - Тож оркестру приблизно сто років. Нині він працює на базі нашого навчального закладу.
- Сила Микитович - мій учитель, - долучається до розмови Олександр Кравець, нинішній керівник духового оркестру, вчитель школи. - Я познайомився з ним десь у 1950-х. Він був справжнім універсалом: чудово грав на всіх духових інструментах, гармошці, баяні, виготовляв і ремонтував інструменти, а ще був талановитим педагогом, який взявся долучити до прекрасного своїх молодих земляків. Так і народився у селі оркестр... Під впливом Сили Микитовича у 1956 році я вступив до музичного училища. У 1960-му закінчив його і з того часу працюю в Станіславській школі.
- Так, уже протягом 55 років Олександр Павлович керує нашим оркестром, - пояснює директор школи. - Цей колектив - багаторазовий переможець районних та обласних конкурсів, фестивалів, оглядів. На його рахунку є й перемога на республіканському фестивалі самодіяльного мистецтва. Оркестр носить звання зразкового. Він - гордість школи. Скажемо відверто, духовий оркестр сьогодні - велика рідкість. Тим паче, в сільській школі. Не кожний район чи область можуть таким похвалитися. Тому ми, як можемо, підтримуємо цей славний творчий колектив. Цього року святкуватимемо 100-річний ювілей оркестру. Крім того, Олександру Павловичу 75 років, Цей подвійний ювілей відзначатимемо у травні, на звітному концерті випускників школи. У Олександра Павловича багато учнів, разом з якими він активно виступає й сьогодні на багатьох масових заходах і конкурсах.
Днями оркестр Станіславської дитячої музичної школи став учасником наймасовішого виконання гімну України з найбільшою кількістю духових інструментів. У День Європи на площі Свободи в Херсоні зібралися 15 духових оркестрів (211 духових інструментів), які одночасно виконали Державний гімн. Цей своєрідний рекорд був зафіксований Національним реєстром рекордів України. А ще цього року колектив захищатиме звання зразкового.
- Хлопці, котрі торік закінчили нашу музичну школу, допомагають нам, - говорить Олександр Кравець. - Духова музика цікава для будь-якого покоління. Багато залежить від репертуару, але ми намагаємося йти у ногу з часом... Сьогодні в оркестрі грають тільки мої учні - школярі. Кількісний склад весь час змінюється. Зараз 15 музикантів. Які у нас музичні інструменти? Труби, баритони, альти, тенори, баси. Недавно купили дві нові труби, два баритони, барабан. Усім іншим інструментам уже багато років. Десь у мене є тенор 1957 року випуску. Але він такий, що на ньому ще можна й зараз чудово грати. Наймолодші учасники оркестру - першокласник Сергій Іванов та другокласник Роман Юрченко. Найстарший учасник колективу, крім мене, звичайно, - завуч школи В'ячеслав Карамушка. Він також мій вихованець. Закінчив у мене музичну школу по класу баяна, а потім - Донецьку державну музичну академію імені Сергія Прокоф'єва. І зараз він працює в рідній школі. Не знаю, добре це чи погано, але, коли йду на роботу, помічаю: ось це мій учень пішов, і цей... Приємно...
Олександр Павлович підготував кількасот музикантів. Його вихованці здобувають освіту у вищих та середніх музичних навчальних закладах, стають лауреатами конкурсів. До речі, син Олександра Павловича також грав в оркестрі, закінчив музичну школу. Не стали порушувати сімейну традицію і троє онуків - Ігор, Олександр та Сергій, котрі теж закінчили музичну школу і всі грали в духовому оркестрі. Музична естафета триває... Тож не дивно, що за віддане і багаторічне служіння справі відродження духовності, прищеплення молоді любові до музики Олександра Кравця відзначено орденом «За заслуги» III ступеня. Кравець зі своїми вихованцями не здає позицій, вперто і послідовно пропагує багатогранне національне музичне мистецтво.
...Коли промені сонця заграють з міддю труб, коли, припавши до холодних мундштуків, оркестранти будять тишу і в кожному звуці чується ціла епоха, навіть якщо на душі похмуро, настрій поступово піднімається. Отакий він, духовий оркестр!
Анатолій Яїцький
«Новий день».- №22 (5173).- 28.05.2015.- стр.16
