Чи не згасло світло менори
Менора – це культовий іудейський семисвічник. Раніше такі світильники були у кожному єврейському будинку. Отже, і в багатьох будинках херсонців. Щосуботи в їхньому неяскравому спокійному світлі збиралися віруючі - парафіяни херсонських синагог. До 1922 року в нашому місті діяли 23 синагоги та один молитовний будинок. Це й не дивно, адже по суті єврейські поселенці жили тут ще раніше, ніж Херсон з'явився на картах. Згідно з указом Катерини II на початку XIX століття їх масово розселяли на таврійських землях, ближче до поселень німців, щоб ті навчили іудеїв землеробства.
Не знаю, чи велика заслуга херсонських німців, проте в 1939 році колгоспи херсонської області, створені на базі споконвічних єврейських поселень, давали найбільші врожаї по країні. Але це зовсім не врятувало представників цієї нації від репресій. Усі релігії на той час перебували в опалі, але якщо православ'я просто «загнали в резервації», скоротивши кількість церков до мінімуму, то юдаїзму під час комуністичного режиму загрожувало повне знищення. До наших днів збереглася будівля однієї з найстаріших херсонських синагог - Велика синагога, збудована лише через два роки після заснування нашого міста. У всіх світових релігіях храм приймав він функції взаємозв'язку між світом земним і світом небесним. В епоху наукового атеїзму це призначення Великої синагоги було оригінально переосмислене на кшталт часу: з 1960 року у будівлі розташовується міський планетарій. Куди сумніша доля спіткала два інших іудейських храми, що знаходилися наприкінці вулиці Суворова - поруч із сьогоднішнім планетарієм. Колись тут на одній ділянці знаходилися Велика синагога, Мала синагога та Головна Миколаївська синагога, збудована у 1840 році у стилі пізнього класицизму за проектом архітектора Карла Акройда.
У миколаївські часи було дуже популярне звернення архітекторів до готики. Саме тому будівлю Головної синагоги прикрашали стрілчасті вікна, пірамідальні стовпчики, фланкуючі трикутні фронтони з обох боків. Через них херсонці охрестили синагогу «рогатою». На жаль, ця гарна незвичайна для Херсону будівля не дожила до наших днів. У квітні 1922 р. за розпорядженням Радянського уряду з Миколаївської синагоги вилучили церковне начиння, а в 1926 р. всі три синагоги були закриті. Спочатку Головна синагога була переобладнана в Будинок єврейської робітничої культури, а 30-го року - у кінотеатр «Спартак» на 580 місць. Наприкінці шістдесятих Головна та Мала синагоги були знесені. А на їхньому місці зведено Райком партії (нині – виконком Комсомольського району). Подібна доля спіткала і багато православних храмів, і лютеранську кірху. Так адепти наукового атеїзму боролися із поширенням «опіуму для народу». Ні архітектурна цінність будівель, ні думка самого народу щодо цього нікого не цікавило. Під час розвиненого соціалізму в Херсоні залишилося п'ять діючих церков і жодної синагоги. Остання – синагога Аавах Ахім на вулиці Підпільній закрилася у 1958 році.
Звичайно, і юдеїв у місті залишалося небагато. Тисячі євреїв було розстріляно під час фашистської окупації, ті, хто зміг, - подалися на еміграцію. Серед тих, хто залишився, жили згідно з традиціями, мабуть, лише небагато людей похилого віку. Ціле покоління херсонських євреїв виросло, не маючи нагоди долучитися до релігії своїх предків. Лише у 90-му році Херсонській релігійній єврейській громаді було повернуто будівлю синагоги Хабад по вулиці Горького. Вона була побудована у 1895 році та діяла до 1941 року. Через майже півстоліття її двері знову відчинилися для віруючих. Сьогодні синагога Хабад є єдиною діючою синагогою в Херсоні. Релігійні та національні громади у Херсоні переживають відродження. Знову розквітає і єврейська громада. За благодійного центру Хесед Шмуель відкрито музей єврейства на Херсонщині. Значний внесок у створення цього музею зробив херсонський історик Борис Зіновійович Невинський, який зараз працює над стендом про синагоги нашого міста. Рідкісні відомості, зібрані ним для музею, можуть бути цікавими не лише вузькому колу національної громади, а й усім херсонцям, небайдужим до історії свого міста. Наприклад, чи знаєте ви про те, що бабуся Ісаака Дунаєвського жила колись у Херсоні та володіла хлібзаводом та мацепекарнею? Чи про те, що прем'єр-міністр Ізраїлю Моше Шарет навчався у 20-й гімназії?
Редакція нашої газети дякує Борису Зиновійовичу Невинському за допомогу, надану у створенні цього матеріалу.
Ліна Єфімова
«Такі справи».- №15 (117).- 01-07.07.2004.- стор. 7.
