Римський військовий табір і стародавні печери: неймовірна історія Дар’ївської громади
31.03.2025 22:13
Римський військовий табір і стародавні печери: неймовірна історія Дар’ївської громади
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну жителі Херсонщини активно намагаються дізнатися більше про історичні факти щодо своєї малої Батьківщини. Це підтримує тих, хто через жорстокі російські обстріли вимушений був виїхати та сумує за своїм селом, і тих, хто залишився вдома.
Про непересічні факти історії Дар’ївської громади дізнавалося наше видання у відомого херсонського краєзнавця і архітектора Сергія Дяченка.
«Наразі у громаді ведеться активна робота зі створення бренду і логотипу ТГ. Я виступаю консультантом з цього питання і порадив місцевій владі розпочати просвітницьку роботу з краєзнавчого напрямку, щоб люди були обізнані з багатою історією своїх населених пунктів. Наталя Гридіна, керівниця відділу регіонального розвитку, інвестицій та проєктної діяльності Дар’ївської сільської ради, дуже круто веде рубрику «Знай свій край» у соцмережах. На ці публікації багато відгуків, доповнень, людей це справді хвилює».
Варіанти герба Дар’ївської громади
Герб Комстадіусів і майбутній бренд Дар’ївської громади
За словами Дяченка, герб – це як прізвище, він повинен нести важливі сенси. І мати відношення до давнини та подій, які відбувалися у громаді в старі часи.
«Тому першою нашою пропозицією було взяти за основу елементи герба роду Комстадіусів, які володіли цими землями з 19 сторіччя. Цікаво, вони отримали його від польського короля, хоча коріння своє ведуть зі Швеції. Але три покоління роду жили у Польщі і ось так склалося з гербом».
Рід Комстадіусів використовував герб “Наленч”, зазначає Дяченко, який походить із польської геральдичної традиції. Цей герб зображує срібну пов’язку, зав’язану у формі петлі, на червоному щиті, яка символізує лицарську честь, чистоту та невинність. Вона також може вказувати на готовність до самопожертви та захисту слабких.
Херсонські художники у Швеції
Шведський Комстад і херсонські художники
Сергій Дяченко каже, що шведський населений пункт, «родове гніздо» херсонських Комстадіусів, збереглося і називається Комстад.
«Неймовірно, що наші художники з Херсона, які стали біженцями через війну, живуть у Швеції неподалік Комстада, у Траносі. Сам Комстад – старовинне село, де навіть збереглася автентична будівля їхньої селищної ради.
Цей регіон називається лен Єнчепінг, і вже там проходила художня виставка «Тривожна валіза» херсонців».
Краєзнавець вважає, що Дар’ївка і Комстад могли б «породичатися», стати побратимами, адже їх єднає спільна історія.
«Росія сторіччями намагалася знищити відповідні історичні раритети і навіть саму згадку про те, що Україна – це Європа, і завжди була пов’язана з нею. Тож зараз наше завдання – повернути історичну пам’ять українцям. До речі, для герба Дар’ївської громади можна взяти і елементи герба Комстада як зв’язок між минулим і сьогоденням».
Маєток Комстадіусів у Фалєєвці
Рід Комстадіусів та Дар’ївська громада
Село Дар’ївка засноване 8 червня 1780 року Федором Комстадіусом — нащадком відомого шведського роду, родоначальником якого вважається васал короля Еріка VIII, який заснував у 1096 році поселення Комстад.
Федір Комстадіус отримав за заповітом свого покровителя і друга М.Л.Фалєєва “Інгульську дачу” (Фалєєвку – тепер Садово), де проживав з родиною і відкрив три фабрики: оцтову, шовковичну та винокурню. Тут же був розташований фамільний некрополь.
Згодом Федір Комстадіус купив сусідні землі навколо Фалєєвки у племінниці Фалєєва, Авдотьї, та заснував ще низку сіл.
Так, на місці сіл Ульянівка та Федорівка на березі Інгульця, якими пізніше володіли Комстадіуси, ще на початку 19 сторіччя жили козаки та сім’ї біженців із засушливих східних районів. Рибалили, були мисливцями, вирощували пшеницю, тримали корів, волів, коней, овець.
Інгульські плавні
Чому Дар’ївка, Федорівка, Ульянівка?
Село Дар’ївка отримало назву на честь дружини Федора Комстадіуса – Дар’ї. Але це була русифікована форма, бо насправді вона була німкеня, носила ім’я Доротея (Дюрінг).
17 листопада 1835 році у подружжя Комстадіусів народилася донька Єлєна. По заповіту батька вона отримала село Єлєнівку, яке межувало з землями своїх братів, а з іншої сторони – з сестрою. При СРСР село перейменували в Ульянівку.
У 1813 році село Федорівка, яке Комстадіус назвав за своїм іменем, перейшло до молодшої доньки: їй дісталося 2100 десятин землі, яка межувала з землями старшої сестри Єлєни. Про це докладно можна прочитати у книзі Дмитра Яворницького “Історія села Фалєєвки-Садової”.
Дар’ївська громада
Рибні Інгул та Інгулець
Місцевість, де розташовані села громади, прослідковується ще у творі Геродота «Історія». Там він писав про річки Пантікап – Інгулець, Гіпакіріс – Інгул. Назва річок походить від слова “пант” – риба, тобто рибна річка, зазначають дар’ївці у рубриці «Знай свій край».
Існує ще інша версія назви Інгульця, або, як її називали у першому давньоруському літописі – Івля (у перекладі з тюркської – “сторож”). Справді, саме по цій річці проходив кордон між Київською державою та володіннями половців (тюрків), а вздовж обох берегів стояла охорона.
На карті України французького інженера і картографа Боплана 1630-1647 рр. вперше зустрічається назва Інгулець.
У літописі Самійла Величка знаходимо цілу низку Інгулів: Інгул Великий та Інгул Малий, Інгулець та Інгулець Малий, річки Інгульська, Вища Інгульська (1697 рік).
"Лиманецький Стоунхендж"
“Лиманецький Стоунхендж”, стародавні кургани та Понятівське городище
Херсонський історик та реконструктор Андрій Лопушинський знайшов неподалік Лиманця кам’яні брили, схожі на відомий англійський Стоунхендж.
“На межі Дар’ївської громади розташований великий курган Могила Блудяща. За три кілометри посеред дач знаходиться ще один великий курган. Пересуваючись іншими шляхами громади, можна спостерігати ще декілька великих курганів. На межі Дар’ївської громади з Миколаївською областю є цікавий археологічний об’єкт з вертикально стоячих каменів, схожий на описаний на Бомбандерах”, – зауважує Лопушинський.
Також, за словами історика, у 1984 р. археологічними дослідженнями кургану біля с. Лиманець було відкрито половецьке поховання з музичним інструментом кобизом. Частина інвентарю поховання зберігається у Херсонському краєзнавчому музеї, але сам інструмент у Інституті археології (Київ). У 2019 р. казахський благодійний фонд “Тлеп” подарував діючу копію цього музичного інструменту Археологічному музею Інституту археології НАН України.
Також у 1984 році в степу за селом Лиманець київськими археологами був розкопаний курган, у якому виявлені давні поховання жінки, чоловіка та коня, повідомляє Н.Токар в «Історії села Кірове» (колишня назва Лиманця до 2016 року).
«Добре збереглися жіночі прикраси, керамічний посуд та інші предмети побуту тих часів. Знахідки свідчать, що племена, які тут проживали, займалися землеробством, тваринництвом, рибальством».
Антропоморфні стели (пам’ятники древнього мистецтва), залишки кемі-обинської та ямної культур були знайдені археологами в курганах неподалік Лиманця. Сліди перебування сарматів (пізніх скіфів) були поблизу села Чайчине.
На території Лиманецького старостинського округу виявлені і кургани: поблизу Лиманця (4), Інгулівки (5), Вітрове (4), Чайчине (1).
«Також у Дар’ївській громаді є Понятівське городище 1 ст. н. е. Велике, колись тут було торгівельне містечко, у гирлі Інгульця, куди везли товари з різних місць ще в ті стародавні часи», – зазначає Сергій Дяченко.
Фестиваль “Бомбандери, або ж Скеля Байди”
Урочище Бомбандери та історичний фестиваль
До 2022 року у Дар’ївській громаді проводився дуже цікавий історичний фестиваль в урочищі Бомбандери “Бомбандери, або ж Скеля Байди”. Засновником його був відомий історик, краєзнавець і реконструктор Андрій Лопушинський, керівник «Клубу історичної реконструкції «Лицарі Великого степу».
«Неподалік Дар’ївки є пам’ятка археології, місце, де були зафіксовані залишки козацького сторожового пункту – урочище Бомбандери. До козаків тут жили люди дуже давно, бо було зручне місце. Тож Андрій проводив там фестиваль з козацькими наметами, змаганнями, на байдарках плавали, куліш варили, все як треба», – зауважив Дяченко.
Учасники та гості фестивалю наочно знайомились з історією українського козацтва, дізнавались більше про козацький побут та військові традиції січовиків. Адже, як каже Лопушинський, ходять легенди про останнього козака, що уник примусового переселення під час руйнування Запорізької Січі та прожив до глибокої старості саме в цій місцевості.
Дар'ївська громада ще у 2021 році проводила у межах “Бомбандерів” фестиваль “Легенда ночі”.
“Приходьте на пляж Кладькино по вулиці Соборній, щоб почути неймовірні історії та легенди про Дар’ївку та округу від Андрія Лопушинського, почути спів наших прекрасних панянок з ансамблю “Мальви”, скуштувати куліша, взяти участь у змаганнях зі сплаву на човнах та поспівати пісень під гітару біля вогнища вночі!”, – писали тоді у громаді.
Постамент пам’ятника Шевченка у Дар’ївці
Також Сергій Дяченко зазначив, що у адміністративному центрі громади є дуже цікавий постамент, на якому стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку.
«Пам’ятник нічим історичним не відрізняється, а постамент – унікальний. З трьох видів мармуру: білого, червоного та зеленого. Колись цей постамент стояв перед краєзнавчим музеєм у Херсоні, на Говардівській. Спочатку на ньому встановили імператора Олександра II, потім – Ленінf. А ось тепер він опинився у Дар’ївці з Шевченко».
Так приблизно виглядав римський військовий табір на території Дар’ївської громади
Римський військовий табір на місці колонії
«По суті, Дар’ївська громада була в Євросоюзі ще за часів Давнього Риму. Поясню: ще у 1890 році Георгій Скадовський проводив розкопки на землях поблизу Інгульця і знайшов докази існування там римського військового табору. Тобто кордони Римської імперії закінчувалися у нас, це була провінція Мезія, адміністративний центр якої розташовувався у Румунії.
Ну, а радянська влада просто по контуру цього важливого історичного місця побудувала Дар’ївську виправну колонію, унеможлививши вивчення цього історичного мысця . Так вони часто робили, щоб знищити старовинні пам’ятки на окупованих землях. Тож отаким римським військовим табором ще славиться ця територія».
Федорівські печери та Праматір скіфів
“Не треба забувати і про знамениті Федорівські печери на березі Інгульця. Це карстові печери, по суті, перші в гирлі Дніпра. Там виявлені сліди перебування людей кам’яного віку. Досконально ця пам’ятка не вивчена, хоча має велику цінність. Ще Дмитро Яворницький на замовлення поміщиків Комстадіусів вивчав їх, тоді відомо було про чотири в цьому районі, від 7 до 15 метрів протяжністю”, – говорить Сергій Дяченко.
Краєзнавець нагадав, що ще давньогрецький історик Геродот писав про печери у гирлі Дніпра у країні Гілеї, де Геракл зустрів змієногу богиню. Вона народила герою трьох синів, одним з яких був Скіф.
«Можна було б будувати на цьому туристичну привабливість громади, наприклад, створити скіфські монументи на трасі. На гербі зобразити цю богиню. Коли я все це розказав у громаді, вони призадумалися, їх це зацікавило”, – ділиться краєзнавець.
Наразі у проєкті «Культурна спадщина в основі унікальності та відродження зруйнованих війною міст Херсонщини» розробляються концепції розвитку та відродження населених пунктів на основі самобутності та історичності кожного з них.
Митець Василь Дмитрик запропонував зробити монумент цій Богині, праматері скіфів, яку ще називали Гекатою.
«Це був був би цікавий пам’ятник на березі Інгульця або біля печер, у нього б були червоні очі як символ приналежності богині до підземного світу. До нього як орієнтиру можна було б планувати байдарочні маршрути. І взагалі, я думаю, круто, жити у місці, де колись була Праматір Скіфів, прадавніх українців».
Тож жителі Дар’ївської громади можуть насправді пишатися неймовірними історичним пам’ятками на території своєї малої Батьківщини і розробляти на основі цього оригінальну символіку ТГ. А після нашої Перемоги – започаткувати нові туристичні маршрути і заробляти на екскурсіях і турах, адже багато чого унікального можна показати гостям з України та з-за кордону на Херсонщині!
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Сергію Дяченку, Андрію Лопушинському, Наталії Гридіній, Ніні Губарь!
Олена Бджола
30.03.2025
