on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Новости региона

30.07.2021, 14:01

Херсонців запрошують до участі у фотоконкурсі для Вікіпедії

30.07.2021, 09:04

Всеукраїнський дистанційний відбірковий Фестиваль-конкурс козацької культури «Козацькі Барви» (Херсонська, Житомирська, Чернігівська області)

30.07.2021, 09:02

У Херсоні відбувся благодійний концерт на підтримку диригента оркестру "Гілея"

Інгульська паланка

ІНГУЛЬСЬКА ПАЛАНКА, Перевізька паланка - адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького Низового (1734-75). Розташовувалася на правому березі Дніпра, між Дніпром та Інгульцем і верхів'ями Інгульця та Базавлука. Площа паланки дорівнювала близько 9781 км2. Центром  було село Перевізьке біля гирла Інгульця, а за іншими даними - село Кам'янка, де в 1709-11 розташовувалась Кам 'янська Січ. Окрім того, тут були ще й такі села: Білі Криниці, Давидів Брід, Блакитне, Осокорівка, Тернівка, Ракова та ін. Інгульська паланка мала паланкову старшину та 219 курінних козаків. Щільність населення у паланці була не дуже високою. Землеробство було слабко розвинене. На території  існувало кілька рибних заводів. Разом із Бугогардівською та Кальміуською паланками вона була найважливішим центром рибальства у Нижньому Подніпров'ї. Іншим джерелом доходів жителів паланки було збирання «мостового» (платні з проїжджих купців, торговців, чумаків за перевіз через Інгул та інші річки). Ліквідована одночасно з Новою Січчю влітку 1775. Нині ця територія належить до Херсонської області.

О. Л. Олійник

Література:
Слабченко М. Є. Паланкова організація запорозьких Вольностів // Праці для виучування західноруського та українського права. -К., 1929. - Вип. VI. - С. 202-206;
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т. 1. - Львів, 1990. - С. 124,128, 282, 286;
Скальковський А. Історія Нової Січі, або Останнього Коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 1994. - С. 51-52.

 

 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.