Інсценізація останньої поеми Миколи Братана "Лукавий сон"
У січні, невдовзі після ювілею Миколи Івановича Братана, “Вгору” писала, що поет погодився на інсценізацію його останньої поеми про Тараса Шевченка “Лукавий сон” учнями-дев’ятикласниками Цюрупинської гімназії. Поет збирався на запрошення гімназистів приїхати на прем’єру, та, на жаль, доля розпорядилася інакше.
“Звістка про смерть Миколи Івановича дуже вразила дітей, які з хвилюванням чекали зустрічі з видатним земляком, – говорить керівник творчого об’ єднання “Мельпомена”, вчитель української мови Людмила Лєщенко,– але водночас і мобілізувала, примусила грати так, ніби поет знаходився у залі.”
У підготовці заходу взяли участь краєзнавчий музей Цюрупинська та Будинок культури і дозвілля, вони підготували книжково-ілюстративну виставку про життєвий і творчий шлях Миколи Братана. Коли ж прозвучав вірш “Я – в дорозі до вас”, а на екрані з’явився портрет поета, присутні вшанували його пам ять хвилиною мовчання. А потім звучали поезії Миколи Івановича, сповнені любові до Херсонщини, до людей “смаглявої Таврії”, та пісні на його вірші. І ось – “Лукавий сон” – історія захоплення немолодого вже Шевченка юною театральною актрисою Катериною Піуновою. Невдовзі після заслання поет зустрічається у Нижньому Новгороді з видатним російським актором Михайлом Щєпкіним і там знайомиться з Катрусею. Поет робить пропозицію руки і серця, але отримує рішучу відмову. Гімназисти Софія Малиш, Тетяна Фоменко, Олег Шовенко та Сергій Майданік зуміли, незважаючи на невеликий ще життєвий досвід, передати усю напругу ситуації драматичного твору. Свій виступ вони присвятили автору, який, сподіваємося, був незримо присутній у залі, адже поет – це завжди поет, навіть після смерті...
Тетяна Крючкова
“Вгору”.- №14 (393).- 08.04.2010.- стр.13
Victor
Так, батько б дуже порадів з того, що шанувальників Великого Шшевченка побільшало в Україні...