З 31 жовтня до 3 листопада російські окупанти розграбували Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка. Під виглядом "евакуації" вони винесли експонати та навіть оргтехніку. Які твори мистецтва Україна ризикує втратити назавжди та чи є можливість цьому запобігти? Про це в ефірі Радіо Культура розповіли директорка музею Аліна Доценко та мистецтвознавиця Діана Клочко.
За 45 років існування музею було зібрано майже 14 тисяч експонатів з Німеччини, Франції, Англії, Литви, Латвії, Польщі, Італії, Іспанії. Колекція музею вважалася однією з найбагатших і найцікавіших в Україні. Там були зокрема картини Августа фон Байєра, Михайла Андрієнка-Нечитайла, а в лютому з'явилася колекція відомого колекціонера Рене Герра.
У музеї була зібрана величезна палітра різних періодів, видів та жанрів мистецтва. Звісно, основу складав живопис, але була й скульптура, і предмети декоративно-прикладного мистецтва. Було представлено великий обшир робіт українських радянських художників, а також твори, подаровані сучасними художниками. Тобто від XVIII до XXI ст. можна було простежити зміну і стилів, і типів зображень, і жанрів.
З листопада 2021 року в музеї почалися ремонтно-реставраційні роботи. Усі картини і скульптури з другого і третього поверхів запакували в спеціальні контейнери та знесли на перший поверх, де вони чекали, поки департамент культури допоможе їх вивезти у пристосоване місце. Цього не відбулося. Також, попри намагання пояснити очільникам області важливість евакуації колекції музею напередодні повномасштабного вторгнення РФ, її не було вивезено. Після вторгнення окупанти відкрили стрілянину та відібрали ключі від музею в охоронця.
Втрата цієї колекції є втратою розуміння, яка кількість видів, жанрів, стилів, напрямків була представлена в Херсоні. Тепер вони вийняті з історії міста, але ж останні два століття його історія показана через твори художників усієї України. І таким чином Херсон був вбудований в українське мистецтво в найширшому сенсі. Тепер воно вивезене, і ніби цього й не було. Мистецтво – це частина історії краю, а тепер її не існує. Добре, що музей часто випускав каталоги, тобто документація, що це українська власність, є. Що це було частиною українського музейного фонду.
Мистецтвознавиця Діана Клочко неодноразово наголошувала, що має бути запущена ціла система судових позовів щодо РФ для того, щоб подати всі списки вивезеного з наших музеїв за всю історію пограбування Росією України.
"Це так само, як повернення наших земель Збройними Силами України – культурна спільнота має об’єднатися і зрозуміти, що саме ми повинні вимагати для повернення", – зазначає Клочко. Уся інформація має бути зібрана в єдиному реєстрі, щоб росіяни не змогли продати колекцію на жодному аукціоні у світі.
До того ж, раніше Росія брала експонати на виставки з України і не повертала. Надію повернути дає можливість судити Росію, і міжнародні суди мають присудити увесь процес повернення усіх цінностей. Мають бути позови, для цього повинні працювати юристи. Йдеться про процес свідомого юридичного повернення нашого майна, яке РФ пограбувала з 2014 року. Робити це треба вже зараз, не чекати перемоги. Є каталоги, свідчення і внутрішні реєстри – томуу треба подавати ці позови у міжнародні суди.
Чи існують внутрішні музейні описи?
Директорка музею Аліна Доценко розповіла, що коли з'явились комп'ютери, всі паперові описи перевели в електронний формат. Перед виїздом з Херсона 5 травня директорка музею з колегою стерли майже всі дані – дещо вдалося сховати в спідній білизні, дещо — на флешках і дисках, які надійно заховали. Без цих описів розібратися в запакованій колекції майже неможливо.
Проте у музею були дві зрадниці серед колективу. Серед них й Наталія Кольцова, яка була завідувачкою експозиційного відділу. Вона з першого дня почала бігати в сусідній музей, директорка якого з квітами зустрічала окупантів. Кольцова прагнула зайти у фонди і говорила про те, що директор і співробітники брешуть, що колекцію вивезли з музею перед ремонтом, як це було зазначено в документах, і стверджувала, що колекція на місці.
19 липня ФСБ разом із Кольцовою зайшли у фонди й побачили, що директорка Доценко кілька місяців їм брехала. А потім Кольцова запросила ще одну проросійську Жиліну, яка була звільнена наприкінці 2021 року. Проте вона як головна хранителька на свій домашній комп’ютер протизаконно перекинула всю фондову документацію.
"Я дуже сподівалася, що їхні неосвічені керівники нічого не знайдуть, не розберуться в упакованих фондах. І що Кольцова і Жиліна так не опустяться. Наші українські служби сказали, що це державна зрада. Але Жиліна може вже виїхала до Росії на свою батьківщину, а Кольцова виїхала до Криму, за тиждень до цієї повномасштабної крадіжки", – розповідає Доценко.
Я бачила фотографії біля Сімферопольського музею – як підходили машини, як вивантажували контейнери, як вони лежать під стінами. Куди їх потім перевезуть, невідомо. За цими фото намагаємося ідентифікувати, які це експонати"
Про пограбування Херсонського музею Суспільному повідомив краєзнавець Сергій Дяченко ще 1 листопада. Він розповів, що у телеграмі очевидці виставили відео, на якому видно, що біля воріт музею стоїть фура. Пізніше це відео в себе на сторінці у Facebook виставив журналіст Іван Антипенко.