Витоки міського самоврядування
06.12.2007
ЖАЛОВАНА ГРАМОТА КАТЕРИНИ
Самоврядування... Сьогодні мало хто думає, що його витоки зароджувалися ще в Київській Русі. У далекі часи кожне поселення огороджувалося валом із частоколом. Від цього й походить назва «місто» (городити, захистити). У такий населений пункт князь посилав свого представника, щоб данину збирати, керувати та судити. Фактично, це був адміністративний центр. Але громадського устрою в таких населених пунктах не було. За часів московських царів їхні намісники - воєводи правили на власний розсуд. Чи варто говорити, до яких зловживань з боку государевих людей приводило подібне правління і скільки грошей, замість скарбниці, потрапляло до рук злодійкуватих намісників.
Першим з царів, що перейнявся примноженням доходів, був Петро I. Перший імператор не тільки сік нещадно дибки і відправляв на каторгу злодійкуватих підданих, але й турбувався державним устроєм на місцях. У столиці було створена Бурмистрова палата (прообраз сучасного казначейства), якій підпорядковувалися земські хати у містах, котрі займаються оподаткуваннями і зборами на користь скарбниці. Пізніше ці установи перейменували на іноземний зразок - магістрати.
У 1785 році Катерина II платною грамотою визначила вперше законоположення про влаштування міст. На підставі цього положення в Херсоні існувала міська та спільні думи, міський магістрат та словесний суддя. Були узаконені збори, але, проте, міські доходи були незначні, тому в 1823 між губернатором Таврійської губернії і Новоросійським генерал - губернатором князем Воронцовим почалося листування з питання надання міському громадському управлінню права встановлювати нові збори в місцеву скарбницю, з подальшою витратою на наступні витрати.
Бюрократії на той час те саме вистачало. Поки йшло листування, змінилося три губернатори, але вода камінь точить, і в 1833 році на світ з'явилося найвище затвердження проєкту «становища» для Херсона. Наразі місцева влада мала право стягувати гроші з доходів від продажу міських земельних ділянок; орендних статей; з шин; кондитерських та харчовий; з винних льохів; пивоварень; лазень та кузень; з прикажчиків, які отримували платню понад 500 рублів; з наведеної на продаж худоби; за причалювання кораблів та вивантаження товару на пристанях; устрою на міській землі балаганів (цирків).
Існували також збори з купецьких капіталів; візного промислу; влаштовуються у місті видовищ; з ваг; таврування мір та ваг, а також - ламання каменю; від угод та актів, що здійснюються у місцевих нотаріусів; аукціонних продажів майна та лотерей. Окрім цього, існували штрафи. За хибну тривогу жартівник викладав велику суму. Діставалося також тим, хто пускав пасти худобу на міські вулиці. Буренка заарештовувалась околоточним і під конвоєм прямувала до поліцейської дільниці, де під наглядом правоохоронця паслася в очікуванні господаря. Також стягувався штраф за заниження вартості майна, податок за продаж якого йшов у міську скарбницю.
Зібрані гроші йшли на заготівлю продовольства та матеріалів для утримання пожежників та поліції; будівництво нових і утримання старих будівель, мостів, пристаней та вулиць. Усі господарські події міської думи були під контролем губернського правління; і якщо витрати перевищували кошторис, то починалося довге листування. Подібна канцелярщина гальмувала діяльність місцевої влади та міське громадське життя. Дума лише виконувала вимоги губернського правління. Ініціатива могла виходити згори, як, наприклад, це було з дозволом видавати позички на будівництво на суднобудування для каботажного флоту. Розмір позички залежав від матеріалу, з якого будувався вітрильник. З дуба - 100 руб., сосни -50, змішаного лісу - 75 рублів. В результаті, кількість вітрильних суден значно зросла, і суднобудівна верф стала відома не тільки в портах Чорного та Азовського морів, а й у грецькому архіпелазі, звідки приїжджали для будівництва суден.
МІСЬКЕ ПОЛОЖЕННЯ 1870 РОКУ
Фактично, першим законом місцеве самоврядування було «найвище дароване» Городове становище від 16 червня 1870 року, підписане Олександром II, прозваного у народі «визволителем» за скасування кріпосного права. Щоправда, народовольці не оцінили діяльність самодержця і «віддячили» його бомбою під ноги.
За новим становищем влада губернаторів обмежувалася, і вони відтепер займалися спостереженням за виконанням постанов міської думи. У Думу обиралися подані Російської імперії, чоловіки, які у місті майном чи займаються промислом.
Ті, хто перебував під судом і слідством, а також представниці прекрасної статі були позбавлені депутатського мандата. Електорат ділився на три розряди, за якими обиралося по 25 голосних. Повний склад Міської Думи складався з 72 осіб. Виконавчим органом Думи була Міська управа. Головою у Думі, як й у Міській Управі, був міський голова. За період 1870 по 1917 роки цю посаду обіймали А.І.Волохін (двічі), Н.С.Троцкевич, В.Г.Іовець-Терещенко, І.І.Влохін, Д.Н.
На момент запровадження становища, ситуація у місті була далеко ще не ідеальна. Початкова освіта була представлена одним парафіяльним училищем. Медичний та санітарний нагляд представляв один єдиний лікар, внаслідок цього епідемії у Херсоні не перекладалися. Періодично виникав відмінок худоби.
Доходи до скарбниці надходили незначні, накопичувалися недоїмки. До цього треба додати, що через будівництво залізниці в Миколаєві, Херсон втратив своє початкове домінуюче становище порту на півдні.
бюрократії не могли або не хотіли брати на себе відповідальність за вирішення міських проблем. Важливим чинником була відсутність коштів. Але час минав, і депутати набирали досвіду. У наступні роки було порушено питання про очищення фарватеру на Дніпрі до пристаней, йшов пошук інвестора на будівництво міського водопроводу, відкриття кредитних установ та реального училища.
В 1892 вийшло нове Містеве Положення, в якому посилювалася влада губернатора. Відтепер він мав право припиняти дії постанов Думи. Також було знищено поділ виборців на розряди. Підвищений вибірковий, тобто. майновий ценз. Підсумком стало зменшення кількості депутатів.
До 1905 року Дума засідала у залі Міських зборів, (у радянські часи - Палац культури суднобудівників), а управа перебувала на вулиці Ганнибаловской. Ще в 1897 році було обрано місце для спорудження будівлі Міської Думи на розі вулиць Воронцовської та Соборної (Комунарів та Леніна). У тому ж році міський архітектор А.І.Сварік склав ескізний проект та розрахунки на будівництво будівлі, але справа не рухалася через відсутність грошей. 1899 року серед чотирьох учасників було проведено конкурс на проект будівлі. Кращою було визнано роботу одеського архітектора Адольфа Мінкуса. У 1903 році виправлений архітектором Свариком проект було прийнято. Через три роки відбулося урочисте закладання будівлі.
Оскільки грошей знову не вистачало, було взято кредити на будівництво під заставу міських земель. До осені 1905 року вже стояли стіни з покрівлею. Наступний рік пішов на оздоблення та закупівлю меблів. 14 січня 1907 року будинок було освячено. У будівлі, крім Думи, розміщувалися міські банк, управа та городовий сирітський суд. Щоправда, працювати народним обранцям та державним чиновникам у новій будівлі довелося не більше 12 років. У 1914 почалася Перша світова війна, що призвела до великих потрясінь в Російській імперії: Лютневої та Жовтневої революцій, після яких була громадянська війна, що забрала мільйони життів громадян колись єдиної країни. У 1918 році 8 жовтня Міська Дума була розпущена. Почалася інша доба. Але то вже інша історія.
Олег ГРУШКО
Херсонський Вісник.-6.12.2007.
