on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

Новости региона

10.06.2021, 14:27

Триває набір учасників на табір «КІНОБЕРЕГ» на Херсонщині

10.06.2021, 14:20

Три пляжі Арабатської Стрілки отримали сертифікат «Блакитний прапор»

10.06.2021, 14:19

Херсонський музей пропонує дітям провести пізнавальні канікули

> Темы > Литература > Литераторы о Таврии > Як козаки під Херсоном гуляли

 

Як козаки під Херсоном гуляли

Історію українського козацтва від Запорізької Січі до Бузького та Чорноморського козацького війська впродовж трьох років досліджував херсонський геральдист і краєзнавець Олексій Паталах. Він працював в архівах, виїздив до старовинних козачих хуторів та відомих фортець, говорив із нащадками родів січовиків. І зрештою, написав дві книги, поєднані спільною темою - «Станиці над Бугом» і «Від Січі до Чорноморії». Вони вийшли друком у київському видавництві «Темпора» і є своєрідним «намистом», де автор з любов’ю «нанизує» на свою оповідь незнайомі ще читачеві факти з козацького побуту й звичаїв, історії з часів створення міст і сіл на півдні України, щедро ділиться своїми відкриттями з архівних документів.

Про сіль та вино
Зокрема, краєзнавець виявив, що місто Олешки, села Костогризове, Збур’ївка, Раденськ, Підстепне входили до складу Кінбурнської паланки Чорноморського козацького війська. А центром паланки була слобода Забарине. Тож усі вони і сьогодні з повним правом можуть іменуватися козацькими. Та довести своє право господарювати на цих землях чорноморцям часом було нелегко. У архівах автор двотомника виявив, приміром, документи стосовно тривалого конфлікту за добування солі в Прогноївських озерах (нині Геройський солезавод). У липні 1790 року полковник Кінбурнської паланки Терентій Журавлевський виявив, що на озерах без жодного дозволу козаків хазяйнує херсонський купець Маркус. І наказав узяти під охорону три тисячі возів солі, звезених купцем до села Станіслав. За це й отримав... догану від коменданта Кінбурна барона фон Ліпіна, котрий заявив, що землі паланки ще не відмежовані і козакам «вмешиваться ни во что не следует».

До речі, про Станіслав. Тут також жило чимало козаків, але слава в цього населеного пункту була доволі специфічною. Його мешканці та гості доводили, що козаки вміють воювати, але й гуляти вміють не гірше. На це звернув увагу навіть славетний полководець Олександр Суворов.

Олексій Паталах наводить текст його ордера, скерованого до отамана козацького коша Сидора Білого 17 травня 1788 року. «До сведения моего дошло, что сего коша казаки, отлучаясь от команды на лодках в село Станислав, упражняются в пьянстве и производят ружейную пальбу.... Между тем за забранное в Станиславе горячее вино на 250 рублей приказати хозяев удовольствовать и меня о сем уведомить».

Трохи згодом, а саме під час російсько-турецької війни 1787-1791 років, Станіслав знову потрапляє в історію, і теж через спиртне. Козацький кіш дозволив херсонському купцю Івану Красноглазову утримувати «питейный дом» в обмін на грошову допомогу для будівництва храму святого Миколая. Однак виникла конкуренція: юдей Гершко Срулевич запропонував кошу більшу орендну плату за право відкрити свій генделик. Купець обурився й написав отаману такого листа: «Я же не слыхал нигде, чтобы черт стропил церкви. Полагаю, что от жида взимаема дача неблагоприятна. Надеюсь просьбы... от вас вспоможения и уверить, что общество увидит меня, на случай сооружения тамо церкви, достойнейшего по возможности учасника».

Прощальний подарунок козаків
З історією Чорноморського козацького війська тісно пов’язаний і Херсон. Мало хто з городян знає, що прощальним подарунком козаків перед переселенням на Кубань стала пожертва на колосальну суму у 40 тисяч рублів золотом на добудову Успенського собору та його іконостас. Олексій Паталах відшукав в архівах і прізвища деяких козаків, котрі мешкали в Херсоні - курінний отаман Антон Діденко, Нестор Кущенко, Никифор Канцюбера.

Та не слід вважати, що після переселення на Кубань чорноморців історія козаччини на Херсонщині уривається, стверджує автор двотомника. Багато хто з козаків не покинув своїх осель та родин у хуторах над Дніпром. Вони рибалили, займалися ремеслами, торгували, своїми руками зміцнюючи добробут громади та закладаючи основи того краю, де донині мешкають їхні нащадки. Книги Олексія Паталаха допоможуть їм не забувати про життя і звершення легендарних прапрадідів.

Сергій Яновський
«Новий день».- №44 (5453).- 28.10.2020.- стр.18

 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.