Ковач Олександр Адальбертович

23 січня 1957 року народився в м. Костянтинівка Донецької області.
1979 - закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва.
1984 - закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Педагоги: Боднар І.Я., Токар М. В.
1989 - член Спілки художників України.
2001- дипломант Міністерства культури і мистецтв України, та Національної Спілки художників України.

— Будинок наш в Ужгороді був розташований поряд з художнім училищем. Можливо, це був знак долі, що підказав стежину туди. Мені хочеться думати, що це було саме так. Тому що іншого шляху в житті для себе я не уявляю і іншої долі мені не треба. Минули роки. Тепер там навчається мій син Тарас. І дружину свою Ірину я зустрів там же. Ось якою благодатною виявилась та стежина, яку підказала доля, — так вважає Олександр Ковач.

Уже на першій республіканській виставці 1985 року «Світ і молодь» ще нікому не відомий художник привернув до себе увагу критики гобеленом «За народними мотивами». В журналі «Образотворче мистецтво» з'явилась публікація , що відмітила молодий талант. Від виставки до виставки зміцнювалась майстерність, впевненість у своїх силах. Завдяки розкутості його художнього мислення тематична заданість не стримує творчої енергії, а дозволяє глибше розкрити внутрішню суть явища.

Його гобелени «Відображення», «Шлях», «Моє поле» (1987), диптих «Сутінки» (1988), «Думи» (1989), «Пульс Землі» (1986), «Приморозки» (1986) ввібрали в себе кращі традиції Львівської школи сучасного килимарства. На основі народних ткацьких традицій він створює сучасний гобелен.

На запитання, де черпає сюжети для своїх робіт, майстер відповідає: «Моє поле» (1987) — це херсонський степ з його сухістю, гарячим сонцем, теплим вітром і простором. «Відображення» — це моя дача, мій очерет, мій Інгулець. В гобелені «Колиска» ввів свій автопортрет, язики полум'я, писанки та елементи народного орнаменту. Це пристрасне бажання зрозуміти зв'язок часів, які мої витоки, хто я. До нової роботи приступаю важко, довго обмірковую і чекаю детального сну... Він для мене як сигнал, що можна починати. Люблю сам процес роботи, він ніби відгороджує мене від зовнішнього світу. І тоді поспішаю швидше закінчити і подивитися, а що ж вийшло". Успішно працює в галузі такого нелегкого жанру, як міні-гобелен: створює ліричні мініатюри, інтерпретуючи в основному мотиви природи. їх відрізняє багатство асоціацій і настрою. Дар колориста і досвід декоратора дозволяють досягти значного зорового ефекту. О.Ковач викладає у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв України (кафедра дизайну) у Херсоні.

Источник: Художники Херсонщини.- Херсон: Надднiпряночка, 2002. - 166 c

Галереї

Гобелени

Статті

Напишіть свій коментар

Ваше ім'я

E-mail (не буде опублікований)

* Текст повідомлення

Введіть число, яке Ви бачите праворуч

Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.