on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Новости региона

30.07.2021, 14:01

Херсонців запрошують до участі у фотоконкурсі для Вікіпедії

30.07.2021, 09:04

Всеукраїнський дистанційний відбірковий Фестиваль-конкурс козацької культури «Козацькі Барви» (Херсонська, Житомирська, Чернігівська області)

30.07.2021, 09:02

У Херсоні відбувся благодійний концерт на підтримку диригента оркестру "Гілея"

Козак

КОЗАК - вільна людина, воїн-промисловик, представник козацтва - одного із станів українського суспільства. Слово козак - тюркського походження; вживалося у значенні «вільна, озброєна людина». За даними відомого українського орієнталіста О. Пріцака, термін козак вперше фіксується у тюрків, що у 6 ст. н. е. кочували на Далекому Сході (Манчжурія): там він означав юнаків, котрі проходили обряди ініціації (посвячення у повноправні члени племені), у зв'язку з чим повинні були певний час прожити окремо від орди, вижити у боротьбі з природою та ворогами. Пізніше тюрки переносять цей термін у Середню Азію, на Близький Схід і, нарешті, в Європу. Так, у 1240 Його фіксує Початкова монгольська хроніка у значенні «схильний до завоювання»; у 1271 турецько-арабський словник, створений у Єгипті, подає термін козак у значенні «вільна, озброєна людина»; під 1303 словник половецької мови перекладає його як «страж». Популярні в польській та німецькій історіографії 16-17 ст. спроби вивести термін козак від слів «коза», «коса», якогось вождя на ім'я Козак (Й. Гербіній, П. Пясецький, Й. Пасторій та ін.) не витримують елементарної критики, на що було вказано ще Й. Мюллером, німецьким істориком, автором першої дисертації про козаків, надрукованої у Лейпцигу 1684, Він же застерігав від сплутування українських (запорозьких) козаків із тюркськими козаками та казахами (кайсаками). У тюрків термін козак набув значного поширення, навіть став означати певні племена. Згідно з хронікою А. Гваньїні (1611), північніше Казанського ханства існувала татарська «Козацька орда».


На українському грунті слово козак набуло іншого значення, ніж у тюрків. Перші достовірні згадки про українських козаків датовані 1489 та 1492. У першому випадку «Хроніка Польщі» М. Бєльського згадує про К., що були провідниками війська польсько-литовської держави у подільських степах і посприяли розгрому ординців під Коперстином (на Вінниччині), у другому - великий князь литовський Олександр відповідає на скаргу кримського хана Менглі-Гірея на козаків (киян, черкащан та канівців), які захопили турецький корабель під Тягинею (сучасні Бендери або місцевість поблизу сучасної Каховки). Цілком ймовірно, що українське козацтво виникло раніше (у 14 - 1-й пол. 15 ст.), але в усякому разі після Батиєвої навали. Козацтво як стан формується наприкінці 15 ст. з представників усіх станів та прошарків українського суспільства, Але основна його маса складалася з українських селян та міщан. Відносно невелику частину козацтва становили представники інших народів, насамперед білоруського, татарського, молдавського, але вони швидко асимілювалися.

Після ліквідації Річчю Посполитою, а пізніше і Російського імперією, Гетьманщини та Запорозької Січі верхівка козаків стала шляхтичами (в Польщі) чи дворянами (у Російській імперії), частина зберегла свій статус на інших землях (задунайське козацтво, чорноморське кубанське козацтво тощо), але основна маса козаків поповнила лави селян та міщан, іноді зберігаючи за собою козацьке звання. Ім'я козаків відродили бійці військових частин УНР у 1917-21, організатори окремих частин «червоних» військ (Червоне козацтво), члени багатьох політичних та громадських організацій українців на еміграції. У наш час здійснюється спроба відродження українського козацтва, але вже тільки як громадської організації. Козаками називалися також представники військового (козацького) стану у 12 козацьких військах, що існували в Російській імперії до Жовтневої революції. Більшовицьким урядом козацтво було ліквідоване як стан у 1918-20. Після громадянської війни (у ній козацтво переважно виступало на боці «білих») воно зазнало тяжких репресій, К. були позбавлені привілеїв, значної частини земельних володінь і поповнили лави селянства. В наш час у Росії робляться спроби відродити козацтво, але, як і в Україні, лише у формі громадських організацій.

Літ.: Антонович В. Про козацькі часи на Україні. -К., 1991;
Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків, - К., 1991;
Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. VІІ-Х. - К., 1995-1998;
Мицик Ю. А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини ХV-ХVШ ст, - Дніпропетровськ, 1997.


Ю.А. Мицик

Джерело: Українське козацтво: Мала енциклопедія. - Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. - 568 с.
 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.