Лицарі минулої епохи
До Дня художника готові! Саме так можуть сказати співробітники Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка. Бо в середині вересня тут відкрилася нова виставка “Лицарі минулої епохи”, присвячена Дню художника, який цього року припадає на 12
Але почати розповідь про цю виставку треба здалеку. Бо вона є продовженням великого проекту “Венери радянські”. Ідея вперше була реалізована ще 2007 року, і її підхопили в різних містах пострадянського простору. У грудні 2013 року Херсонський художній музей теж долучився до неї — зібрав експозицію “Венери радянські” зі своєї колекції. Але лише на жінках в Херсоні не зупинилися — наш музей пішов далі своїх попередників, надавши змогу згадати і чоловіків. До речі, мистецтвознавці кажуть, що, на відміну від жінок, чоловіків в мистецтві у радянські часи окремо не виділяли – хіба що мова йшла про “образ сучасника”. Тим більш цікаво придивитися до цих “Лицарів минулої епохи”. Отже...
Твори відомих і маловідомих художників і скульпторів, датовані 20-80-ми роками ХХ століття, “зібрані” з фондів художнього музею і відреставровані, та увійшло до експозиції далеко не все, що музейникам хотілося б показати. Але багато робіт “вийшли до глядача” вперше. І чоловіки, що дивляться на нас з картин, такі різні, такі багатогранні, як і часи, у які жили художники й ті, хто їх надихав на творчість. Нові віяння 20-х років (портрети Сергія Малютіна), переповнені пафосом і пропагандистьською спрямованістю твори 30-х (роботи Івана Шульги, Карпа Трохименка), війна, задокументована як під час подій (“На аеродромі” Георгія Храпака), так і згодом (“Фронтова ніч” Віктора Пузиркова). 50-ті роки презентовані однією з “родзинок” виставки — авторським повторенням історичної роботи професора Олександра Вяткіна “О.Ф. Можайський на випробуванні свого літака” (перший варіант картини, яка є дипломною роботою художника, знаходиться в основній колекції Московського музею авіації та космонавтики). Далі – багато ідеалізму і щирості 60-тих, з зображенням робітників та селян, мистецьких пошуків 70-80-х, з достатньо вже вільним поглядом на життя... Приємно, що серед гучних імен не загубилися і херсонські художники – ті, що живуть і працюють поруч, і ті, життя яких пов'язане з нашим містом, (у художньому музеї про них не забувають ніколи) – Самуїл Невельштейн, Фелікс Кідер, Єгор Толкунов, Федір Загороднюк, Лазар Штирмер, Іван Гопкало.
Хтось, дивлячись на ці полотна та скульптури, згадує минуле і ностальгує за молодістію, хтось вивчає далеку для нього історію, хтось не приховує захоплення майстерністю авторів, хтось спостерігає, наскільки твори відповідають духу тієї епохи... І хоча до мистецтва радянських часів ставляться нині неоднозначно, викреслювати цілу епоху, таку складну і повну протиріч, не варто. Так, є плакатність, є пропаганда (люди труда понад усе), є відображення перегибів — але є і ліричність (конвалії у руках метробудівників на картині Віктора Бабенцова), і іронічність (чого варті “П’яниці” Владислава Ізмайловича!), і часом щемлива туга (і де – на “Весіллі” братів Ткачових)... Загалом, є життя, є час, є люди. І є можливість глянути на все це з точки зору дня сьогоднішнього. Бо зараз ми зовсім інші. Загалом, погляд на “лицарів минулої епохи” вийшов іронічно-ностальгічний –від 20-х до 80-х — через стаханівський рух, війну, цілину, політ у космос, труд, спорт...
Але це ще не кінець... Бо музей планує розвивати ідею далі, що саме – побачимо згодом.
Лариса Жарких
http://vgoru.org/index.php/all-news/culture/item/7562-litsari-minuloji-epokhi
