on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

Ілюзія, що обернулася на трагедію

20.11.2007

6 грудня виповнилося 115 років із дня народження Миколи Гуровича Куліша , а з 27 жовтня по 4 листопада (дата розстрілу відома лише приблизно) – 70 років із дня смерті письменника.

Народившись у Чаплинці в батрацькій сім’ї, мало не з п’яти років знаючи, що таке найми і як це “жити повітрям”, Микола Куліш з дитинства
тягнувся до знань, до того чарівного світу, який відкривався зі сторінок книг. А життєві труднощі й випробування загартували його характер,
привчили в усьому розраховувати тільки на власні сили.
Бажання вчитися було настільки сильним, що за його проханням місцева інтелігенція оголосила про благодійний збір коштів на навчання здібного
хлопця. І у вересні 1905 р. Микола Куліш із 100 карбованцями вирушив до Олешок здобувати знання. Там він потрапляє до родини Невелів, де
знайомиться з музикою, співом, театром. Разом із товаришами влаштовує музичні й театральні вистави, бере в них участь, вчиться грати на
скрипці. Тут закохується в Антоніну Невель, яка згодом стане його дружиною. Куліш був тоді романтичним юнаком, який жив у прекрасному,
напівілюзорному світі кохання, музики, поезії. Життя здавалося прекрасним і нескінченним....

Але навчання (вже в університеті) перервала перша Світова війна: школа прапорщиків, фронт, поранення, служба при штабі полку і... творчість.
Штабс-капітан Микола Куліш був не перший, кого “поманили червоні зорі” і захопила ідея національного і соціального визволення України. З
усим запалом молодого серця віддався він і цій ілюзії – перейшов у революційний табір, працював у полковому комітеті, воював проти денікінців, брав участь у формуванні повстанських ревзагонів в тилу у білих. Після громадянської війни працював переважно в освіті і писав, писав, адже на творчість долею йому було відпущено лише десять років. Уже перші його п’єси свідчать про неабиякий талант Миколи Куліша як драматурга:
“97”, “Комуна в степах”. Та наближалися зловісні 30-ті. Самогубство М.Хвильового та М.Скрипника. Моральний терор стосовно самого Куліша,
страшний голодомор в Україні. І жахливе роздвоєння в душі у митця: Куліш – комуніст і Куліш – художник, який прагнув писати “без брехні і
фальші”.
Але тоді, коли все губилось у політичному вихорі, коли окрема людина знецінювалась у суспільстві, одержимому грандіозними ідеями, нікого не
цікавили переживання драматурга Куліша. А втрачених ілюзій ставало все більше. Розчарування у спробах українізації , показані у п’єсі “Мина
Мазайло” (про прем’єру цієї комедії “Вгору” писала у №47 (269) як про подарунок Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. М.
Куліша до ювілею митця); розуміння того, що неможливо “з шибениць зробити арки” і побудувати світле майбутнє на крові й горі свого народу.

Страшні репресії, зумисне знищення справжньої духовної еліти свого народу вбили останню ілюзію, яка обернулась трагедією: восени 1937 року
Микола Гурович був розстріляний у карельському таборі. Разом з ним загинули Микола Зеров, Мирослав Ірчан, Лесь Курбас, Валер’ян
Підмогильний, Антон Крушельницький, Марко Вороний...
І сьогодні, через 70 років, вражає те, що описані колись Миколою Кулішем блазні, хами, перевертні всерйоз вважають себе політичною й усякою
іншою “елітою”. Мабуть, у них свої ілюзії...

Тетяна Крючкова
Вгору.-20.11.2007

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.