«Мельпомена Таврії». П’ять вечорів – аншлаги!
Завершилося, без сумніву, найулюбленіше свято херсонських шанувальників театру – ХІ Міжнародний театральний фестиваль “Мельпомена Таврії”. Усі п’ять днів свята – аншлаги на обох сценах (великій драмтеатру і театру ляльок), море оплесків і – запитання про “зайвий квіточок”. Чотирнадцять театрів з України, Росії та Румунії представляли херсонцям свої кращі вистави.
“Страшна помста” одразу стала беззаперечним фаворитом фестивалю. Ця вистава, що користується великим успіхом у херсонців, зачарувала своєю містичністю, яскравим сценічним втіленням твору великого Гоголя і гостей фестивалю, і поважне журналістське журі. Тож не дивно, що саме цей спектакль отримав “Гран-прі” фестивалю”. Усі вистави на “гоголівську” тему були цікавими й талановитими. Але чомусь найбільше враження справила “Шинель” у постановці Криворізького театру музично-пластичних мистецтв “Академія Руху”. Пам’ятаєте хрестоматійне оповідання про нещасного бідного чиновника Акакія Акакійовича, заповітною мрією якого було пошити нову шинель – теплу, м’яку, затишну (нічого, що комір із кошачого хутра – але ж найкращого!). Як змогли актори й постановник передати трагічність образу цієї “маленької” людини, жалюгідної й прекрасної одночасно – велика таємниця мистецтва. Але глядачі під час вистави, у якій не прозвучало жодного слова, не соромилися власних сліз...
Наші сусіди – Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії – звернулися до образу видатної танцівниці – “босоніжки” початку ХХ століття Айседори Дункан. “Айседора танцювала жінку в її найвищих проявах, її танець спливав з глибини тисячоліть...Її рухи подібні порухам природи: вони – віддзеркалення коливань хвиль і поривчастості вітру, росту живих істот і польоту птахів, плинності хмар і, нарешті, думок людини, думок про Всесвіт, в якому він живе”, – так свідчить її сучасник. Айседора (Наталія Єгорова) розповідає своїм учням (артисти балету) про власне життя, мистецтво, зустрічі й розлуки з коханням, трагічну загибель дітей і, врешті, про власну загибель. Більшість танців (на музику Франца Шуберта, Людвіга Бетховена, Фредеріка Шопена, Петра Чайковського) – ті, що танцювала сама Айседора Дункан – створені лише її власною уявою й переживаннями. Вистава міцно “тримає” глядача аж до фінальної сцени і примушує задуматися про вічне і швидкоплинне у нашому житті.
Вразив “Тарас Бульба” Луганського обласного академічного українського муздрамтеатру. Михайло Голубович ніби створений для цієї ролі – справжній могутній, кремезний запорожець. Мабуть, саме такі твори підсвідомо, але дуже ефективно виховують нашу національну самосвідомість.
Радує й те, що Новий Московський драматичний театр привіз виставу “12 новелл о любви. Анатомия отношений” за оповіданнями Антона Чехова. Звичайно, класика існує для виховання хорошого смаку, і текст звучав дійсно чеховський, і на програмці вистави – цитата письменника про те, якими мають бути виховані люди. І актори старалися, інколи було навіть смішно, а часом – сумно. Сумно через те, що, вже, мабуть, ніколи ми не побачимо того справжнього чеховського театру: росте відстань у часі, давно немає корифеїв МХАТу, уявлення про хороші манери у пересічного сучасника дуже розпливчасті й непевні. Тому й молоді актори не вміють носити “історичний” костюм і рухатися поважно, із почуттям власної гідності, а не в сучасному нервово-істеричному темпі, який зовсім непритаманний більшості героїв Чехова. А втім, честь їм і хвала вже за те, що не дають забути сучаснику твори великого і сумного Антона Чехова.
“Мельпомена Таврії - ХІ” закінчилася, її урочисто провели гала-концертом, нагородженнями переможців, феєрверком. Але до наступного фестивалю залишився усього рік! То ж до нової зустрічі, Мельпомено!!!
Тетяна Крючкова
"Вгору".- 04.06.2009
