Музею подарували унікальну знахідку
Ніж стародавніх кіммерійців виявився практично не описаним у світовій науковій літературі.
Співробітнику Державної інспекції охорони пам'яток історії та культури Херсощини Денису Сікозі пощастило двічі. Обстежуючи територію Цюрупинського району, де три тисячоліття тому розташовувалися поселення епохи бронзи та примітивні ливарні майстерні, молодий вчений вирішив поговорити і з місцевими жителями - чи не траплялися їм старовинні предмети чи фрагменти посуду.
Хлопчаки із загубленого в Олешківських пісках села Мала Кардашинка одразу ж притягли приїжджому з Херсона незвичайної форми «горбатий» ножик завдовжки з долоню, вкритий темно-зеленою патиною. У виробі з характерним вушком під ремінець для підвішування до пояса Денис розпізнав бронзовий виріб стародавніх кіммерійців і почав розпитувати дитину, де вони його знайшли. Пацанва охоче показала місце, де пасли сільських корів. Денис оглянув його ретельніше і буквально за сімдесят метрів натрапив на грубо відшліфований кам'яний овоч, яким, можливо, і заточували цей самий ніж!
Дві знахідки із Олешківських пісків Денис подарував Херсонському краєзнавчому музею, а там ахнули. Ніж з віслюком були ідентифіковані як кіммерійський період (VIII-IX століття до нашої ери).
Директор музею Тетяна Братченко каже: «Ми дуже вдячні Денису Сікозі ще й тому, що предметів кіммерійського періоду в колекції музею небагато, а такого ножа взагалі не було. Для вивчення та опису нового унікального експонату плануємо викликати когось із авторитетних фахівців Інституту археології НАН України». Однак бібліографічний пошук показав, що знахідка має не регіональне, а щонайменше національне значення: у вітчизняній науковій літературі досі не зустрічалося навіть згадки про такі «горбаті» ножі - при тому, що вони, мабуть, були для кіммерійців звичним атрибутом повсякденного побуту
Єдина в Європі Олешківська пустеля, що розкинулася на території сучасного Цюрупинського та Голопристанського районів, таїть ще чимало загадок. Раніше ця територія була вкрита лісами, що кишили дичиною, поруч вистачало озер і дрібних річечок, тому там охоче селилися і кіммерійці, і скіфи, і слов'яни. Залишені ними реліквії та скарби часом спливають з-під товщі піску: селяни та дачники ненароком викопують їх у городах чи піднімають із свіжої борозни на полі.
Лише за останні місяці саме таким чином зібрання краєзнавчого музею поповнилося художньо виконаним античним бронзовим перстнем із зображенням голови лева та натільним мідним хрестиком періоду Київської Русі (XII—XIII століття нашої ери), знайденим в урочищі «Паланка» біля самого Цюрупинська. Їхніми фотографіями навіть буде проілюстровано видання, що готується, про колекцію античних реліквій музею.
Можливо, планомірні розкопки дозволили б відшукати куди більше скарбів, що «потонули» в пісках, але на експедиції в Олешківську пустелю останнє десятиліття, як водиться, немає грошей. А те, що відкопують підпільно, здебільшого йде на чорний ринок - на придбання раритетів місцевим музеям виділяють вкрай убогі кошти чи не виділяють їх зовсім. Так, нинішнього року Херсонський краєзнавчий музей взагалі не мав фінансової нагоди щось купувати для поповнення фондів, засмучується його директор Тетяна Братченко. У музейників з інших районів області становище нічим не краще.
Сергій Яновський
«Новий день».- №24 (4914).- 10.06.2010.-стор.3
