on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...
> Теми > Музика > З музичної історії Херсону > Наше ніжне сопрано


Наше ніжне сопрано

На теренах СНД з'явилася нова зірка - співачка Вікторія Сухарева. Її потужне і ліричне сопрано вже кілька останніх років лунає у країнах Європи, з недавнього часу - Америки і, звичайно ж, в Росії, де вона проживала. Шанувальників її таланту додається з кожним тріумфальним виступом. Преса повниться захоплюючими відгуками. Яскраві афіші сповіщають про нові концерти за участі співачки.
Але не всі знають, що Вікторія Сухарева народилася і виросла на Херсонщині, в Новотроїцькому районі, що саме звідси, з херсонських степів, полетів у безмежний простір чарівний голос вокалістки.

- Як усе починалося? - запитую у новотройчанки Галини Георгіївни, котра виростила Вікторію і багато доклала зусиль, щоб та стала професійною співачкою.
- Дівчинка була дуже допитливою, захоплено слухала пісні відомих артистів, які звучали по радіо, з платівок, - розповідає мати. - Великих талантів у нашій сім'ї начебто не було - хіба що я співала у місцевому хорі. Та незабаром ми побачили, що дівча тягнеться до музики. Поки думали, чим їй зарадити, Вікторія сама пішла і записалася до музичної школи, дізнавшись, що там навчають хоровому співу.

Далі трапилося неймовірне: скрипка, яку опановувала дівчина, дивним чином допомогла відшліфувати голос майбутньої вокалісти. Раптом з'явилися неповторний його тембр, динаміка, сила звучання - речі, які можуть пояснити лише професіонали.
- Ми ж, - продовжує Галина Георгіївна, - заохочували свою дівчинку, як могли. Я, приміром, виходила з нею в степ, що розкинувся навколо селища, і примушувала слухати його звуки. Ось шелестить трава і шумить вітер, ось розливає навкруги чарівну пісню жайвір, ось стрекоче коник, ось видають свої рулади цвіркуни... Усе це нібито далеке від артистичної досконалості. Та, погодьтеся, у навколишньому світі вловлюються гармонія природи, неповторність життя. У справжньому мистецтві теж проглядає щось подібне. Співати «під фанеру», вимучувати якісь ритми, беручи їх з власної голови, - це щось неприродне, штучно вигадане. Є інший шлях. Тільки працювати над собою треба до сьомого поту, творчих вершин досягають лише справжні працелюби...

Залюблена в музику і співи Вікторія працювала до виснаження. Спочатку в Сімферопольському музичному училищі імені П. І. Чайковського на відділенні академічного співу, яке закінчила з червоним дипломом, потім - у Московському державному музичному педагогічному інституті імені М. М. Іпполітова-Іванова. Тут її голос доводили до найвищої досконалості знамениті педагоги, артисти, концертмейстери. Взагалі ж їй дуже таланило на зустрічі з неординарними людьми - продюсерами, режисерами, сценаристами, композиторами - мульти-інструментальниками, засновниками театральних премій на кшталт «Хрустального Турандота». Щоправда, зустрічалися й корисливі ділки, котрі, переконавшись у беззаперечних вокальних здібностях молодої співачки, одразу втрачали до неї інтерес.

Чому? Не хотіли витрачати коштів на «розкручування» молодого таланту. Кілька разів молода вокалістка пережила справжній шок: після вдалого концерту, де успіх визнавали найсуворіші критики, у відгуках, у друкованих солідних виданнях навмисне перекручували її прізвище або й взагалі називали прізвище зовсім іншої артистки. Існувала ще одна небезпека для того, хто починає засівати свою артистичну ниву; спокуса механічного опанування практики вокалу, копіювання манери визнаних талантів, втрати природної самобутності. Ох, як важко не піддатися на звабливий приклад проведення концертів якогось кумира, наслідувати його стиль, формат спілкування з аудиторією! На щастя, Вікторія Сухарева змогла обійти ці штучні перепони. Ввібравши все найкраще, чому вчили її знаменитості, вона залишилася оригінальним, неповторним виконавцем сольних вокальних партій. Послухаєш її спів - усе ніби просто, зрозуміло, водночас відчуваєш емоційне піднесення, переживаєш моменти пристрасного життя оперних і оперетних героїнь: Аделі («Летюча миша»), Арсени («Циганський барон»), Елізи («Моя прекрасна леді»), Вюлетти («Фіалка Монмартра»)...

Утім, важливо назвати таку деталь: на сьогодні Вікторія Сухарева, на думку фахівців, є практично унікальною вокалісткою, що сповідує стиль classik crossover - це музичний стиль, який синтезує і гармонійно співвідносить елементи класичної та поп, рок, електронної музики. Вона - лауреат багатьох пісенних, вокальних конкурсів та фестивалів. До того ж, Вікторія - одна з небагатьох співачок, котрій висловили письмову подяку за чудове мистецтво англійська королева Єлизавета II і королева Нідерландів Беатрикс. Примножили її вокальну славу виконані хорові і сольні партії в саундтреку відомого фільму «Код апокаліпсису». Тепло сприйняла публіка виступи Сухарєвої в академічному театрі «Московська оперета» - відомій кузні популярних митців, про що свідчать найвищі дипломи, якими нагороджена співачка. Прийняли її до цього закладу виключно за природний талант, вміння зачарувати аудиторію сценічним темпераментом, мелодійним, сильним сопрано.

- Вийшла я на знамениту сцену московської оперети, глянула на прискіпливу столичну публіку, - розповідала пізніше наша землячка, - і на мить захвилювалася: що буде? А потім заспокоїлася. Згадала, як уперше ще студенткою 4-го курсу Сімферопольскої музичної школи виступала з сольним концертом перед земляками з Новотроїцького району - селянами місцевого господарства «Світанок». Вони особливо не переймалися творами Кальмана чи Даргомижського. Та аплодували мені після кожного виконаного вокального номера. З бурхливою радістю. А тут... Справжні театрали, думала, швидше розпізнають «родзинку» безсмертних партій.

А щоб розпізнали, додамо, мало отримати вищу профільну освіту. Треба ще багато чого зробити: безперервно займатися вокалом - не менше трьох разів на тиждень з найкращими викладачами, а потім - самостійно, не менше чотирьох годин. Та ще репетиції. Важко? Так. Але велика сцена того вимагає. У репертуарі Сухарєвої понад 40 творів різних жанрів. І в кожному з них вона майстерно відточує вокальні нюанси - контролює дихання, надає голосу соковитості, піднімає планку верхньої ноти, відпрацьовує потрібну тональність. Безперечно, найбільшу популярність відчула артистка, коли виступала перед військовослужбовцями у близьких і далеких гарнізонах Росії, шпиталях. Трапилося так, що представники міністерства оборони, почувши, як співає Сухарева, запросили її увійти до складу культурного центру збройних сил Російської Федерації. Чарівна українка буквально полонила армійську публіку патріотичними піснями, російськими романсами, фрагментами з класичних опер.

Однак «мілітаризація» тематики концертів і сольних виступів, особливо на тлі сьогоднішніх подій, спонукала співачку до прийняття несподіваного для військових начальників рішення - звільнитися з культурного центру ЗС РФ і взагалі залишити Москву. Нині Вікторія Сухарева вже кілька місяців проживає у США, прагне знайти там свою нішу у вокальному мистецтві. Вже є перші успіхи після зустрічі з вибагливою американською аудиторією. Пісні херсонського «соловейка» звучать у Нью-Йорку, Вашингтоні, Балтіморі та Александрії. Артистка дає концерти з оркестром «Американ Балалайка Симфоні», керівником якого є уродженець Києва, професор Петро Трофименко. Нещодавно з'явилося фото співачки в одному з найдорожчих глянцевих журналів Вашингтона «Washington Life». Поки що все складається добре. От тільки мовний бар'єр треба подолати, на що знадобиться час. Але то справа наживна.

Ще одна мрія на найближчий період - побувати з сольним концертом в рідній Україні. Повторити ту тріумфальну поїздку містами України, яку вона здійснила у 2009-му. Тоді співачку порадувало не лише широке визнання слухачами її таланту, схвальні відгуки про концертний репертуар, а й дещо більше - сама отримала від перебування на рідній землі великий духовний заряд. А ще дуже хочеться побачити їй Херсон, Новотроїцьке, помилуватися близькими серцю краєвидами, поглянути, як колосяться на широких нивах хліба. І, звичайно ж, помилуватися співом степових птахів.
З роси і води тобі, Вікторіє!

Іван Калиниченко,
член Національної спілки журналістів України.
«Новий день».- №22 (5121).- 29.05.2014.- стр.22

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.