on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Новости региона

16.09.2021, 12:02

У Херсоні до Дня міста відбудеться циркове шоу

16.09.2021, 11:41

Запорізькі археологи знайшли на Херсонщині середньовічну піч часів Київської Русі

16.09.2021, 11:20

У Херсоні з'явився кримськотатарський громадсько-культурний простір

> Темы > Литература > Литераторы в Таврии > «Навіщо звання Героя?»

«Навіщо звання Героя?»

У Херсон завітав відомий поет, перекладач, літературний критик та громадський діяч, автор слів пісні «Два кольори» Дмитро Павличко
Представляючи гостя, організатор та модератор зустрічі професор Херсонської академії неперервної освіти Ярослав Голобородько відзначив, що Дмитро Павличко удостоєний звання Героя України — державної нагороди, найвищого ступеня відзнаки в країні, що присвоюється за здійснення визначного героїчного вчинку або визначного трудового досягнення.

— Я проти того геройства, — сказав поет. — Свого часу збирав підписи, щоб відмінити це звання. Звертався до Івана Дзюби, Івана Драча та інших з пропозицією зняти з себе це непотрібне геройство. У цивілізованому світі такого немає. Мені соромно сказати в Америці, що я Герой України. Вони думають, що герої мають бути обвішані медалями, з пістолетами в руках та на конях. А ми що за герої? Ніколи не стане письменник краще писати, скільки ти йому разів не вішай на груди той значок. Когось за щось нагороджувати — це відгомін радянської системи.

Понад дві години у літературно-мистецькій вітальні краєзнавчого музею творча інтелігенція Херсонщини — письменники, журналісти, художники, науковці та чимала когорта студентів-філологів — слухали вірші відомого поета в авторському виконанні, у форматі вільного мікрофона спілкувалися з ним, брали автографи та фотографувалися.
У Херсоні Дмитро Павличко презентував десятитомник своєї поезії, який нещодавно вийшов у світ. Подякував городянам за активну проукраїнську життєву позицію та висловив сподівання, що коли приїде наступного разу, наші вулиці, парки та сквери більше не носитимуть імен катів українського народу.

— Я подібний до того Сізіфа, — сказав на прощання Павличко. — Увесь час думаю, що камінь вже викотив на гору. Не сам, з людьми.
Що він уже там стоїть. Нарешті можна трохи відпочити. Встаю рано і бачу: камінь знову скотився. А відтак, доки живий, мушу знову починати свою роботу. Я приїхав до Херсона відчути, що не один у цих починаннях. І до болю радий з того, що мої сподівання виправдалися. Що колись «не такий» для мене Херсон виявився дійсно сучасним українським містом.

Вадим Лубчак
«Новый день».- №48 (4990).- 24.11.2011.- стр.24
 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.