«Не плачте за мною ніколи...»
Саме ці слова стали основою до написання Марією Матіос однойменного оповідання. Скільки ж душі було вкладено в нього?! Скільки запалу?!
Побачити на власні очі, відчути дух цього твору херсонці мали можливість 27 січня на прем'єрі моно вистави «Не плачте за мною ніколи...». Сергій Павлюк, режисер-постановник, обрав дуже вдалу, актуальну для нашого часу тему. Глядачі, затамувавши подих, спостерігали за неперевершеною, феєричною грою народної артистки України Лариси Кадирової. Протягом усієї вистави на очах присутніх блистіли сльози. Вдумайтеся лишень у суть того, що звучало на сцені: - Е-е-е... Отако-о-о собі подумала - та й зробила, як подумала; заказала труни. Най буде. Їсти не просять. Підфарбуєте, як треба буде.
Більше години Лариса Кандирова одна однісінька вражала публіку своєю ніким не повторюваною грою. І ніхто не міг відірватися, відволіктися від долі старої баби Юстини, яка виховала трьох синів, трьох дочок, дванадцять онуків, поховала чоловіка і так хоче безболісної, швидкої смерті... Кожну хвилину акторка змушувала серця глядачів битися швидше та швидше, задумуватися над сенсом життя та смерті, передавала нелегку долю героїні твору. Яка майстерність! Яка віддача!
- І ніколи не плачте за мною, бо мені на тім світі буде тяжко. Як буду знати, що ви плачете без мене, не буде мені добре на тому світі. Мені на цьому світі часом бувало добре, а ви хочете, щоби на тому було зле. А як мені без вас таки буде зле - то сама прийду, як треба буде. А як котромусь буду снитися - дайте за «простибі». Не шкодуйте перед моєї душі за «простибі» давати. Я ніколи не шкодувала ні своєму, ні чужому ні хліба, ні до хліба.
Моно вистава - це спільний проект Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка та Херсонського обласного академічного музично драматичного-театру ім. М. Куліша.
Альона Мовчан
«Херсонський вісник».- №5 (1275).- 05.02.2015.- стр.3
