До 129-ї річниці з дня народження Миколи Куліша
«... І з подивом за любов до родини»
У ці грудневі дні кінця 2021 року ми відзначаємо 129-ту річницю з дня народження видатного драматурга і нашого першого редактора М. Г. Куліша. Ніяких заходів із цієї нагоди в місті не було, дата не кругла, але ми в редакції відзначили цю подію. Усе, певно, готується на наступний, 2022-й рік, коли все людство відзначатиме 130-ту річницю з дня народження «українського Шекспіра», як назвав його Олесь Гончар.
Значні заходи до цієї дати готує і Херсонський драматичний театр, який носить ім’я видатного драматурга, повідомив у соцмережах його директор Олександр Книга.
А нам з приводу цього пригадалась така подія.
У травні 1992 року, якраз до 100-річчя з дня народження Миколи Куліша, у скверику навпроти міської ради в Олешках відкривали пам’ятник драматургу роботи нашого земляка, скульптора Анатолія Шаталова (він і сьогодні стоїть на цьому місці, хоча, на нашу думку, місце йому в центрі). Уперше приїхав на урочистості з нагоди відкриття пам’ятника син Миколи Гуровича - Володимир Куліш. Приїхав здалеку, аж із Сполучених Штатів Америки, куди його з матір’ю, також нашою землячкою, закинула доля. Після арешту драматурга дружину із малолітнім сином викинули на вулицю із харківського багатоквартирного будинку «Слово», де тоді жили письменники. Жінка змушена була поневірятись по-під тинами всієї України і лише в 1942 році, під час окупації, виїхала спершу в Європу, а затим - у Канаду, пізніше переселилась у Сполучені Штати Америки. А що їй було робити, безправній і переслідуваній властями?
Володимир у 5-річному віці був вивезений з Олешок і, як сам зізнавався, він мало що пам’ятає. Але з неприхованим інтересом цікавився, чому саме на цьому місці встановлений пам’ятник батьку, і коли дізнався, що саме тут стояло міське чотирикласне училище, яке він закінчив (це приміщення збереглося і сьогодні, зараз тут Центр з надання адміністративних послуг), зрадів.
Гідом й опікуном у заокеанського гостя був наш колега, тодішній редактор, на жаль, уже покійний Петро Іванович Прядка (уже в наші дні, до 100-річчя заснування газети йому буде присвоєно звання Почесного громадянина Олешківського району). Він багато попрацював в архівах, записував розповіді ще живих очевидців, зокрема відповідального секретаря газети «Днепровская коммуна» Олейнікова, який працював разом з Кулішем, і все, що розповідав, дуже зацікавило сина. А коли мова зайшла про те, що Кулішеві довелося працювати в Раднаркомі та формувати Дніпровський полк для боротьби за радянську владу, яка, по суті, і вбила його батька, Володимиру Миколайовичу це відверто не сподобалося - у нього свої рахунки з радянською владою.
А коли прощалися, наш колега попросив у заокеанського гостя автограф. Він написав на звороті тут же поданої фотографії своїх молодих батьків такі слова (орфографію, з глибокою повагою до автора, який показав, що не забув рідну українську мову, - зберігаємо):
«Високоповажни Петрі Прядка з глибокою пошаною і подивом за любов до родини М. Куліша - з подякою В. Куліш. Травень, 1992 р.».
Ця фотографія з автографом сина відомого драматурга й досі зберігається в архіві редакції.
Анатолій Полуфакін, головний редактор
Джерело інформації: «Вісник Олешшя».- №№ 101-102 (11783-84).- 23.12.2021.- стр.7
