Офорти Шишкіна – окраса експозиції
02.03.2007
В цьому році минає 175 років від дня народження одного з засновників російського реалістичного пейзажу, «богатиря російського лісу», як його називали сучасники - Івана Івановича Шишкіна. Його твори, правдиві й виразні, пройняті непідробним почуттям природи, увійшли у золотий фонд світового мистецтва.
Завершивши тривалий і складний шлях утвердження реалістичної школи національного пейзажу, Шишкін підняв пейзажний живопис на незнану до цього часу висоту. Реалізм, народність та національна самобутність стали основними принципами його творчості, їх він з честю проніс через усе своє життя.Пошуки Шишкіна шляхів до створення епічного образу природи привели його до зображення російського лісу. І в межах цієї теми художник зумів послідовно висловити естетичні принципи свого мистецтва,
Спадщина, яку залишив художник, включає твори живопису і графіки.
Завжди захоплений виявленням форми предметів рослинного світу, Шишкін полюбив саму природу малюнка з присутнім йому лінійним началом. Досягнення майстра в малюнку були розвинуті у роботі над офортом, який потребує серйозної підготовки і навичок саме у малюванні пером.
Перші спроби художника в мистецтві гравіювання належать ще до початку 50-х років. В період пенсіонерства, в майстерні Коллера, Шишкін поряд з живописом займався й гравюрою. Більш систематичні й поглиблені заняття в цій галузі були пов'язані у майстра з Товариством російських аквафортистів, заснованим у 1871 році за ініціативою А.І. Сомова. Прекрасний знавець гравюри, Сомов склав для членів Товариства керівництво з офорту і заохотив до роботи багатьох художників-пересувників, зацікавивши їх ідеєю популяризації мистецтва через офорт.
Освоюючи специфічну природу офорту і його техніку, Шишкін удосконалював понад усе офорт голкою, як найбільш багатий можливостями різноманітних пошуків. Використовуючи мотиви своїх малюнків, картин і етюдів, художник багато варіював і змінював у процесі травлення дошки і друкування естампу. Багато мотивів його пейзажів виявлялися в офорті висловленими більш глибоко І концентровано, ніж у живописних роботах.
На виставці, влаштованій до 175-річчя 1.1.Шишкіна у Херсонському художньому музеї імені Олексія Шовкуненка, представлено офорти 70-80-х років, часу, коли успіхи художника в галузі живопису супроводжувались успіхами і в галузі графіки. Роботи, що експонуються, прикметні глибокою продуманістю, внутрішньою обґрунтованістю, пластичною виразністю у зображенні предметів. Деяким з них притаманна описовість («Сільський пейзаж». 1873, «Скотний двір». 1873), в інших Шишкін створює картинний і водночас типовий образ рідної природи («Біля вогнища». 1873). Уміле застосування шовку в офорті «Мурашник» (1892 р.) допомогло майстру досягти надзвичайного ефекту, значної глибини тонів.
Відомий російський режисер і драматург В.І. Немирович-Данченко, відзначивши великою статтею випуск на книжковий ринок шишкінських офортів, писав: «...поява їх на світ є не тільки вдалою видавничою справою, але й великою заслугою. Росію можна вивчити в цих нарисах з усім нескінченним розмаїттям її характерних рис, контрастів, які постають опукло і виразно у творчості нашого поета природи».
Наталя КАСЬЯНЕНКО, науковий співробітник музею.
Наддніпрянська правда.-2007.-2 березня