Польсько-німецько-грецький симбіоз
22.02.2007
На урочистості у херсонській школі № 16 зазвичай піднімають не один, а одразу чотири національні прапори. Буває, діти перший тиждень вітаються з педагогами німецькою, другий – польською, а третій – грецькою. Тут неважливо, який ти національності, важливіше – культура якогось народу тобі ближча, адже діти мають можливість обирати другу іноземну мову для вивчення. А вибирати їм є із чого.
Школа нацменшин Одна з найстаріших шкіл Херсона – приклад того, що навчальний заклад може бути ще й дитячим культурним центром, міжнародним клубом. А все тому, що школа співпрацює з національними суспільствами та бере участь у всіх культурно-просвітницьких програмах. Ця співпраця відкрила багато можливостей, запевняє директор школи Галина Фесенко: - Усе почалося 1999 року, коли до нас звернувся голова Обласного товариства національних меншин. На той момент виникла потреба відкрити в одній із шкіл Херсона класи з вивченням мов народів, які мешкають в області. Оскільки школа № 16 знаходиться в центрі Херсона і до нас нескладно дістатися з будь-якого куточка міста, запропонували впровадити експеримент саме тут. У співпраці з громадами відкрили німецько-польські класи, а невдовзі й грецькі. Вже з 1 класу діти починають вивчати одну з трьох іноземних мов – за своїм бажанням та перевагою батьків. Добре, що інтереси розподілилися майже порівну. У когось у Польщі живе бабуся чи тітка, комусь подобається грецька мова та культура, а хтось хотів би після закінчення школи стати викладачем німецької. Хто ставить позначки Вчителів добирає національне суспільство. Польську мову, наприклад, викладає «справжній» поляк Ярослав Єндрисяк. Він нещодавно в Україні. Пан Ярослав навчає дітей читати та писати за підручниками, надісланими з Кракова. Вони польські казки, оповідання, вірші. Ярослав – суворий вчитель, але іноді дозволяє дітлахам розслабитись та подивитися польські мультики – це теж метод навчання. До речі, заняття відбуваються прямо у приміщенні польського товариства «Полонія», розташованого на території школи. У кабінеті – безліч книг, надісланих із Польщі, тут же зберігаються національні костюми, де діти виступають на святах.
Грецьку викладає гречанку по крові – Лариса Рабичева.
- Мій батько був із тих греків, яких Суворов за наказом Катерини переселив у наші краї з Криму невдовзі після російсько-турецької війни. Сама я у Греції, на жаль, не бувала, але мову знаю з дитинства, – каже викладач. І запевняє, що у Херсоні високий інтерес до грецької мови та культури. У Приазов'ї розташовано близько 20 грецьких сіл, куди студенти з Кіпру приїжджають вивчати свою рідну мову. Вони визнають, що в Україні живуть навіть «справжніші» греки.
Німецьку мову у школі № 16 викладає молодий педагог Ольга Вітасик. Її бабуся та мама – чистокровні німкені. Ольга неодноразово бувала в Німеччині, і може розповісти багато цікавого про країну та звичаї. Діти знайомляться з німецькою літературою – намагаються перекладати тексти, які беруть у бібліотеках Центру німецької культури (він розташований на території школи) та у ХНТУ.
Вчитися – цікаво та корисно Втім, «штудіюванням» основ граматики та читанням нескладних текстів у школі не обмежуються. Діти вивчають традиції та звичаї. І відбувається це не лише на уроках. На літо товариства надають безкоштовні путівки до оздоровчих таборів міжнародного спілкування, де у хлопців є можливість потоваришувати з однолітками з-за кордону, послухати іноземну мову та навчитися правильної вимови. Школярі листуються з хлопцями з Німеччини, Польщі. У червні 2007 року планується відправити 14 учнів до Німеччини – пожити у німецьких сім'ях.
У грудні 2006 року у навчальному закладі запровадили унікальний проект – «Планета мов», автор якого – керівник центру німецької культури Лідія Лазебна-Циммер. У школі оголосили три тематичні тижні: німецької мови, польської та грецької. Протягом цього часу учням запропонували вітати один одного певною іноземною мовою. На перервах звучала закордонна музика, стіни вестибюлю прикрасили фотографії із зображенням членів громади у національних костюмах. На уроках історії та літератури вчителі знайшли можливість приділити увагу німецькій (польській, грецькій) тематиці. Підсумком тижня був концерт, що складається із фольклорних номерів. А перед Різдвом дітлахам влаштували міжнародне свято. Педагоги школи зазначають, що діти стали шанобливіше ставитися як до своєї культури, і до культури інших народів. Якщо раніше учні могли зіпсувати фотографії на стендах – домалювати вуса чи зафарбувати очі, то тепер поводяться пристойно: «Ми впевнені, що учні ніколи не судитимуть про людей лише за національною ознакою, допускати невтішні висловлювання на адресу людей іншої крові, відчувати національну ворожнечу», – кажуть викладачі.
Ірина ПАВЛОВА
Гривня , 2007-02-22 (стор. 15)
