Паланка
1) Адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького Низового. Коли виникли паланки, достеменно не відомо. Існує лише припущення, що цей поділ було запроваджено 1734, після повернення запорожців з-під влади кримського хана під Російську імперію. «Паланка» в буквальному перекладі з турецької мови означає невеличку фортецю, в якій розміщувався нечисленний гарнізон. Уся територія Запорозьких Вольностей за часів Нової Січі (1734-75) поділялася на 8 паланок (областей або районів). На правому березі Дніпра були Кодацька, Бугогардівська, Інгульська (або Перевізька) паланки. На лівому - Самарська, Орільська, Протовчанська, Кальміуська, Прогноїнська. На чолі кожної паланки стояв паланковий полковник, якого спочатку вибирали на козацькій раді, а пізніше на цю посаду став призначати Кіш. Владні повноваження паланкового полковника підтверджувались перначем. Кожна паланка мала свою печатку. Паланкова адміністрація здійснювала повний контроль над певною територією. Репрезентуючи владу Коша, вона мала досить широкі повноваження і чітко окреслене коло обов'язків.
Під юрисдикцію паланкової адміністрації, яка щорічно обиралась і затверджувалась Кошем, підпадало все цивільне населення паланки.
2) Паланковий адміністративний центр. Паланка мала вигляд садиби з різними будівлями, обгородженої гостроколом. Тут розміщувалась адміністрація паланки і невеликий військовий загін, що налічував 50-70 парокінних козаків.
3) Своєрідна цитадель у самій Січі, в якій розміщувалися житло кошового і старшини, січова церква Покрови Богородиці, будинок духовенства, військова скарбниця та канцелярія.
4) Адміністративний центр Задунайської Січі. Паланка мала вигляд огородженого будинку або садиби з господарськими будівлями, де мешкав кошовий і розташовувалася січова канцелярія. У дворі паланки знаходились господарські будівлі (комори, конюшні, погріб).
Літ.: Слабченко М.Є. Паланкова організація Запорозьких Вольностей // Праці комісії для виучування історії західноруського і українського права. - Вип. VI. - К. 1929. - С. 242-252;
Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. - Т. 1. - Львів, 1990. - С. 128;
Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького.-Дніпропетровськ, 1994;
Кондратович Ф. Задунайская Сечь (по местным воспоминаниям и рассказам) // Задунайська Січ. - Т. 2. -Одеса, 1998. - С. 84, 116.
О. Я. Олійник
Джерело: Українське козацтво: Мала енциклопедія. - Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. - 568 с.
