Палац знаменитостей
Часи занепаду галузі та закладів культури, на щастя, не зачепили руйнівним крилом Палац культури у селі Виноградовому Цюрупинського району, У той час, коли сільські клуби давно вражають обшарпаним жалюгідним виглядом - без вікон та дверей, тут зусиллями дбайливих керівників вдалося зберегти й примножити добрі традиції та починання тих, хто віддав закладу частинку власного серця, вкладав у роботу з творчими колективами всю душу.
Зводився палац довгих 10 років. За розмахом будов радянської доби як для віддаленого села - цілком пристойний термін. Утім, всe у ньому вдалося добротним, зручним та містким: глядацька зала на 540 місць, величезна сцена, де за кращих часів могли б розгулятись ансамблі пісні та танцю, а ще танцювальна та спортивна зали, близько ЗО кімнат для занять гуртків та секцій. Під дахом закладу розмістились і дві бібліотеки - для дорослих та дітей, дитячо-юнацька спортивна та дитяча музична школи, музей села, клуб «Ветеран». Тож палац став повноцінним культурно-спортивним центром, який днями святкує 30-літній ювілей.
А зберігся він майже в первозданному вигляді, дякуючи дбайливим господарям, які бережно передавали його з рук в руки. Першим турботливим керівником був Михайло Стебловський. Його однолітки досі пригадують, як у довоєнні роки а він - затятий балалаєчник та гармоніст - разом зі своїм дружком, згодом видатним актором та режисером, народним артистом СРСР Женькою Матвєєвим, пританцьовуючи, веселили народ піснями та частушками. Глибокі, теплі почуття юнацької дружби вони зберегли й пронесли крізь все життя. Матвеев, буваючи на Херсонщині, неодмінно навідувався до Стебловського. За гостинним столом пригадувалося босоноге дитинство, і знову, як і десятки років тому, линула задушевна пісня двох друзів.
Після виходу на заслужений відпочинок Михайло Олексійович поступився місцем керівника Палацу культури, не менш видатному в майбутньому діячеві культури Олександру Книзі. Творча непосидюча натура молодого культпрацівника запалювала серця односельців. Своїми успіхами аматорські колективи Палацу прославилися на всю область. Обдарованого перспективного керівника невдовзі запросили працювати завідувачем відділу культури Цюрупинського райвиконкому. Згодом він очолив Херсонський обласний музично-драматичний театр, вивівши його в ранг академічного.
Що стосується бурхливих масових заходів, то вони у Виноградовому не вщухають і досі. Щоправда, концерти до «червоних» дат змінили тематичні вечори, національні свята з народними обрядами, урочисті заходи з нагоди свята села та багато інших. Одним словом, палац і ті, хто тут працює й відпочиває, намагаються відповідати духу сучасності. Працюють десятки гуртків, 11 (!) колективів художньої самодіяльності, а ще секції за інтересами, творчі об'єднання, в яких загалом заняття до душі знаходять до півтисячі односельців. У степовому селі осередок культури справді гуртує навколо себе небайдужих особистостей. Не руйнувати, а примножувати народне добро допомагала й місцева сільська рада, яка за кошти громади утримує Палац.
Багато років очолює цей заклад культури династія культпрацівників, як кажуть від Бога, Сухіних Марина Миколаївна - директор, її чоловік Віктор Олександрович - баяніст та хормейстер, син Олександр керує духовим оркестром. Разом з ними творчим процесом опікується ціла плеяда професійних працівників культури, небайдужих до того, чим живе рідне село, як краще організувати дозвілля його мешканців. Кожен з них не просто відповідає за справу, а чітко регламентує творчий процес народження пісні чи танцю, дбає про майстерність виконання, образність та виразність кожного виступу перед аудиторією. Тут є власні хори та ансамблі, театри та оркестри, Якщо вдень односельці заклопотані виснажливою працею на своїх земельних наділах, вдома по господарству, то ввечері разом з дітьми та онуками є нагода відвести душу в творчому пориві.
Гордістю села став жіночий вокальний ансамбль «Чарівниця», якому в 1999 році присвоєно звання народного. Високому визнанню передував ретельний добір репертуару, напрацювання виконавської майстерності, виготовлення сценічних костюмів.
Претендує на звання народного і вокальний ансамбль «Веселі чалбащани» - виконавець народних пісень, фольклорних творів. Наслідує талант і досвід дорослих й дитячий вокальний ансамбль «Джерельце». Хормейстер Володимир Довгий керує гуртком, який плекає не лише тріо, квартети, а й солістів. Серед них немало тих, хто здобув заслужену славу серед шанувальників пісні. Скажімо, Жанну Коваленко з любов'ю називають місцевою Кадишевою.
Найвищу оцінку співу виноградівських дівчат дав наш земляк Євген Матвеев під час останнього свого візиту на малу батьківщину в 2002 році (щирою українською зі сльозами на очах): «Дівчата! Та вашими б голосами Москву підкорювати. Я організую вам кращі столичні зали - нехай почують росіяни, як співають дівчата з українського села!». Та обіцяному не судилося справдитися, невдовзі актор залишив цей світ.
Щороку творчі колективи звітують про власні здобутки перед односельцями своєрідним гала-концертом, виїздять в сусідні села, аби себе показати й людей порадувати, беруть участь в численних районних і обласних культурних заходах, фольклорних фестивалях «Купальські зорі» та «Олешківські забави». Навіть обласний центр зі значно ширшими можливостями його закладів культури не в змозі конкурувати з таким розмаїттям колективів, жанрів та заходів, якими радують виноградівці. Щовечора вікна Палацу культури тут переливаються вогнями - село оживає, гомонить, співає...
Володимир Коршун.
Газета "Новий день". - 2006. - 16 листопада
