Пам'ятки адміністративного ідіотизму
01.01.2000
Понад 200 старовинних споруд, які в Херсоні вважаються пам'ятками архітектури, потроху перетворюються на уособлення спогадів про... адміністративний ідіотизм. Хіба можна інакше назвати те, що, скажімо, сталося у Херсоні з будівлею художнього музею - справжнього палацу в готичному стилі? Одному з колишніх директорів храму культури спало на думку «прикрасити» фасад цементною «шубою». Від кіптяви та вихлопних газів «шуба» з часом почорніла і стала нагадувати відьмине покривало. Років зо три тому нова адміністрація музею намагалася відреставрувати фасад, повернувши йому природний сонячний колір шліфованого каменю. Роботу зробили наполовину, а далі грошей не вистачило. От і височіє на очах у байдужих МІСЬКВИКОНКОМІВСЬКИХ ЧИНОВНИКІВ у центрі міста чорно-жовтий монстр - пам'ятник знущанню над історією. Цікаво, як працювалося б шановному мерові Миколі Ординському у його кабінеті, розфарбованому аналогічно?
Наша влада роками розводить балачки про величезний туристично-курортний потенціал краю. Але що можна показати іноземцям у Херсоні? Катерининський собор, стіни і фасад котрого змережили тріщини? Чи найстаріший у місті кінотеатр імені Комінтерну, що за досить загадкових обставин згорів два роки тому? За сотню кроків від міськвиконкому досі височіють закіптюжені стіни і скільки ще височітимуть – хто зна. У муніципальному бюджеті коштів на відбудову приміщення немає, але й комерсанти за це не беруться. Адже коли екс-кінотеатр спробували продати з аукціону, то погорілу комунальну власність «скромно» оцінили у 27 з лишком тисяч гривень (тоді, зауважимо, національна валюта була відносно стабільною). Охочих придбати лот не знайшлося! І це абсолютно логічно, адже за таку ціну поруч можна викупити чи принаймні взяти в довгострокову оренду споруду пристойного вигляду. За часів возз'єднання східної та західної частин Німеччини нова федеральна влада віддавала «соціалістичні довгобуди» безкоштовно — тільки б нові господарі швидше довели їх до пуття. І буквально за один-два роки від них не залишилося й сліду. Вітчизняні ж «дбайливі господарі» мислити сучасними категоріями ринкової економіки дотепер так і не навчилися. Їм більше до вподоби поведінка собаки на сіні: і самі навести порядок в місті неспроможні, й іншим не дозволяють.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
«Новый день» 2000
