Пам'яті митця присвячується...
25 вересня, великому українському співакові Анатолію Солов'яненку виповнилось би 80 років. У цей день у багатьох країнах світу поціновувані творчості всесвітньо відомого тенора відзначають його День народження, вшановують пам'ять прекрасного артиста, знаменитого оперного співака Солов'яненка
Світову славу співак здобув завдяки надзвичайно сильному голосу та харизматичному виконанню найскладніших оперних арій. Хоча сам Анатолій Борисович в юності вважав, що спів - не більше, ніж хобі.
Народився майбутній оперний співак 25 вересня 1932 року в Донецьку. Він закінчив політехнічний університет і працював викладачем нарисної геометрії, коли несподівано для себе справив фурор на київському огляді талантів. Його професійне виконання арій вразило журі, тож співака запросили на роботу в Державний академічний театр опери і балету імені Т.Г. Шевченка в якості стажера. Його наступна перемога в конкурсі молодих вокалістів за право стажуватися в «Ла Скала» вже нікого не здивувала.
У «Ла Скала» наставником Анатолія Борисовича став маестро Барра. Під його чуйним керівництвом протягом трьох років Солов'яненко розкривав свій талант, відточував майстерність. Завдяки маестро, український співак вдосконалював культуру виконання, розвивав смак, розкривав яскравість і своєрідність голосу - ліричного тенора.
Солов'яненко став першим радянським тенором, якого запросили співати в «Метрополітен Опера» - кращому оперному театрі США, де протягом року він взяв участь у 12 виставах.
Цікаво, що консерваторську освіту Солов'яненко отримав уже будучи народним артистом СРСР. За тридцять років роботи в київському театрі опери та балету, співак виконав понад 18 партій. Найвдаліші з них і досі лунають на уроках вокалу по всій території країн СНД. Це партії Володимира Ігоровича («Князь Ігор» О. Бородіна), Ленського («Євгеній Онегін» П.Чайковського), Альфреда («Травіата» Дж.Верді), Андрія («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського ), Фауста (однойменна опера Ш.Гуно), Надір («Шукачі перлів» Ж.Бізе) та Рудольфа («Богема» Дж. Пуччіні).
Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов'яненком партії герцога в «Ріголетто» Дж. Верді було найкращим.
Протягом усього творчого життя Солов'яненко багато концертував, виконуючи романси російських композиторів, арії з опер, вітчизняні та неаполітанські пісні. Виїжджав він і на гастролі за кордон, часто бував у країнах Європи, Азії та Америки.
Уся спадщина великого співака складає 18 грамплатівок.
Помер Анатолій Солов'яненко 29 липня 1999 року.
Сьогодні на честь Анатолія Борисовича названо Донецький театр опери та балету, і на площі перед театром співаку встановили пам'ятник.
«Мені свого часу дуже пощастило: я особисто був знайомий з Солов'яненком. Я мав велике щастя спілкуватись з цією людиною багато разів у своєму житті. У мене є книга, підписана Анатолієм Борисовичем. Пам'ятаю, це було у 1997 році, за два роки до того, як він пішов з життя», - поділився спогадами Заслужений артист України, доцент кафедри вокалу і хорових дисциплін факультету культури і мистецтв ХДУ Віктор Гурба.
Віктор Тихонович разом з колегами та студентами організували в Херсонському державному університеті вечір пам'яті Анатолія Солов'яненка.
«Ми зібрались, аби отримати змогу ще раз послухати чудові твори у виконанні цієї прекрасної людини, згадати найяскравіші моменти з життя великого співака, - розповів Віктор Гурба. - Згадую далекі 70-ті, коли я був 20-річним студентом Вінницького музучилища. Пройшов слух, що приїжджають Дмитро Гнатюк та Анатолій Солов'яненко. Ми, студенти, правдами і неправдами пробиваємось до драмтеатру, куди великих співаків запросили на якесь святкування. Я сиджу далеко на «гальорці», на балконі, і тут починає співати Солов'яненко. Свої відчуття я не можу передати, це було щось фантастичне! В один момент я зрозумів, що плачу від того, що чую. Я не розумів, як може звичайна людина вийти на сцену і заспівати так прекрасно. У нього був унікальний тенор. Є Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Хосе Каррерас, Енріко Карузо, але повірте, так, як співав Солов'яненко, ніхто не співав».
На вечір творчості видатного співака зібралося чимало шанувальників Анатолія Солов'яненка. Студенти та викладачі університету, лауреати численних вокальних конкурсів, ансамблів - усі вони немовби оживляли знаменитий тенор, даруючи зі сцени прекрасні номери, якими колись прославився Анатолій Борисович.
«Це геніальний виконавець зі справді фантастичним голосом, - ділиться 23-річний студент факультету культури та мистецтв ХДУ Ігор Кисельов. - На вечері творчості Солов'яненка я виконав неаполітанський твір «Пристрасть». Я чув цей твір у виконанні Анатолія Борисовича, знаю, що він на рівні з іншими піснями виконував і багато неаполітанських. Готуючись до власного виступу, я прочитав усе, що знайшов про цю людину, прослухав його пісні. Усе, що він виконав, і не перерахувати. Я не перестаю дивуватись біографії Солов'яненка: маючи технічну освіту, він дуже довго не займався співом професійно. А вже отримавши звання, закінчив консерваторію. Це воістину незбагненна людина з дивовижним талантом».
Якщо дотепер приклад чудового виконавця, прекрасного оперного співака так плідно проростає у душах молодого покоління, то пам'ять про нього ніколи не відійде в небуття. Солов'яненко зробив стільки, що і сьогоднішні співаки, і майбутні артисти ще довго шукатимуть ключ до розгадки великого таланту знаменитого тенора. Він для всіх був і залишається наставником, взірцем, генієм...
Ксенія Котович
«Акценти».- №41 (292).- 10.10.2012.- стр.8
