on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Новини регіону

02.10.2023, 12:22

Херсонські музейники взяли участь у фестивалі «NEOсвітній Арсенал. Різні разом»

  У дні війни нам як ніколи потрібна підтримка і позитивні ...
02.10.2023, 12:18

"Усі роботи передадуть військовим". За місяць у рамках акції "Лист захиснику Херсона" зібрали понад 150 дитячих малюнків

  У херсонській центральній міській бібліотеці імені Лесі ...
02.10.2023, 12:11

На війні загинув боєць з Херсонщини Олександр Юров

  У боях за Україну загинув житель Херсонської області Олександр ...
> Новини регіону > "Я подумала: дзуськи, от хай там у вас буде рашка, а в мене тут буде Україна". Херсонська художниця про окупацію
Всі новини

"Я подумала: дзуськи, от хай там у вас буде рашка, а в мене тут буде Україна". Херсонська художниця про окупацію

29.05.2023 12:58

 

Херсонська художниця Оксана Оснач пережила всю окупацію міста. За більш ніж вісім місяців написала десять полотен, які зараз їх так і називає "окупаційними". В них – біль і мужність, лють і ніжність, молитва за Україну і її захисників, віра в Перемогу. Про те, як пережила окупацію міста, як вдавалось творити в атмосфері неволі й ще показувати свої полотна у соцмережах, Оксана Оснач розповіла Суспільному.

Повномасштабна війна розпочалась для Оксани Василівни, як і для всіх українців. Її розбудив чоловік, і за виразом обличчя вона все зрозуміла. Хоч не могла повірити, що таке може бути. Вибухи у Чорнобаївці, стовпи диму, гучні розриви снарядів, проліт ракет над головою – все це чутно і видно було з десятого поверху, де розташована її квартира. У перший місяць, пригадує мисткиня, практично "жили" в Інтернеті, у прямому ефірі слідкували за тим, як російські війська захоплювали Херсон.

"Ми сканували весь інформаційний простір, ми жили в групах Вайберу. Тобто, як заходили окупанти на Шуменському, ти просто буквально в прямому ефірі бачиш, як відбувається захоплення Херсона. Ти спілкуєшся з друзями. В мене подруга була неподалік в Садовому й окупанти були ще до 1 березня там. Крилаті ракети над усіма нами літали, там стріляли. Страшно було, коли вона написала мені листа. Вона прощалась зі мною. І я бачила перше відео, як по мосту їхали, там лежали тіла, не знаю чиї, але це просто страшно. Бачила перше відео, яке знімали в Бузковому парку. Перший місяць рятувалась тим, що відстежувала інформацію, намагалась допомогти тим, в кого немає можливості зрозуміти ситуацію. Тоді ми свято вірили, що це має швидко закінчитись", – розповіла Оксана Оснач.

Картина "А буде син і буде мати...", написана в окупації, 2022 р. Фото: Оксана Оснач/ Facebook

Художник мислить образами. Для Оксани Василівни перший місяць окупації Херсона був чи не найважчим. Тим, хто цього не пережив, говорить вона, важко зрозуміти. Хтось порівнював це із в’язницею, хтось – з життям у клітці. У Оксани Василівни це було відчуття, що вона перебуває у скляному волокні.

"Я як в скловаті. От враження таке, що ти можеш на якусь мить завмерти й начебто менше відчуваєш той біль, але кожен звук, інформація може тебе повернути до реальності. Ти постійно колешся і колешся. Ти в цьому болі та в цьому страху перебуваєш безперервно", – поділилась мисткиня.

Картина "В серці маю те, що не вмирає..." 2022 р. Фото: Оксана Оснач/ Facebook

Було не до живопису: яхти з морського циклу залишились незавершеними, не до дрібного малюнка на чумацькій іконі. Оксана Оснач пригадує, що від всього просто тремтіли руки. І у першій картині, які вона написала в окупованому Херсоні, були біль і страх. Водночас – на ній сині й жовті, червоні й чорні кольори українських прапорів.

"А далі я подумала, треба більш оптимістичні речі. Я подумала: я буду робити те, що я вважаю за потрібне. З вікна я бачила: у нас досить довго ще майорів український прапор. Потім — їхня ганчірка. І от хай там у вас буде рашка, а в мене тут буде Україна, в мене в серці — Україна і на полотні буде Україна такою, як її бачу з тими емоціями, які я переживаю. Але я хотіла, щоб там була наша сила, міць, впевненість. Бо болю і страху й так достатньо було", – розповіла художниця.

Картина "Ой, у лузі червона калина", 2022 р. Фото: Оксана Оснач/ Facebook

Десять полотен – найбільші за розміром в доробку Оксани Оснач. Написані в реалістичній манері, але не портрети. Хоча в кількох з них глядачі "вгадують" героїв Азовсталі.

"В мене був задум – воїн. Характерна позиція рук у нього, щоб він був з квіточками, як козак Мамай – в нього і зброя висить, і поряд якісь речі, які демонструють його мирний характер (бандура), тобто ця людина жила б мирно, якби на неї не нападали. Такий в мене був воїн, і я ніяк не змогла знайти обличчя, яке б підійшло для цього образу. І вже в той момент був сюжет — інтерв’ю захисників Азовсталі. Серед них — морпіх Сергій Волинський, Волина, і я не те щоб його малювала, навпаки, могла б більше портретної подібності знайти. Однак його пізнають. Так само як впізнають в одній з моїх українок – Пташку. Я на неї дивилась, коли малювала. Там скоріш її очі, але це такий зібраний образ, не її брови й ніс. Але я думаю: хай люди бачать там Пташку", – сказала пані Оксана.

Картина "І Слава, і Воля", 2022 р. Фото: Оксана Оснач/ Facebook

Крилатий воїн у червоному плащі з мечем, у ногах – двоголова курка. Образ архангела Михайла, Юрія Змієборця – так вплинула робота над виконанням ікон на камбалі. Великого розміру, її важко було десь приховати у разі обшуку.

"Довелось переховуватись в будиночку в селі, а ця робота була схована в мене за шафами вдома, при ретельному обшуку якби знайшли, то було б непереливки. Слава Богу вціліло і я домалювала. Тільки думала: як це зло зобразити – не хотіла Z-тки малювати чи карикатурно малювати Путіна. Я придумала двоголову курку, уважний глядач побачить і розшифрує. Така ідея. Наш воїн крилатий і тут лежить оце… І ми обов’язково переможемо оце непорозуміння", – додала мисткиня.

Картина "Воїн світла", 2022-2023 рр. Фото: Оксана Оснач/ Facebook

"Окупаційними" роботами ділилась на сторінці у соцмережах. Попри можливі доноси й обшуки. Але коли написала "Святу Матір Героїв" – українку з палаючим мечем, то вирішила не оприлюднювати, бо це було ризиковано для всієї родини.

"Коли я зробила, зрозуміла: я її мушу показати. Я написала, що я почала малювати, потім я показала першу роботу і далі я сім робіт демонструвала. Але пройшло вже чимало часу і розуміла, що я ризикую не тільки собою, я ризикую життям і здоров’ям моїх рідних, і восьму роботу там, де українка з мечем, я вже побоялась її виставити, бо подумала, що це не пройде непоміченим", – поділилась художниця.

Картина "Свята Мати Героїв", 2022 р. Фото: Оксана Оснач/ Facebook

Вже у Києві херсонська художниця закінчила роботу над двома картинами. Десять її полотен демонструвались у "Музеї історії міста Києва" під час відкриття виставки чумацької ікони на рибі "Іхтіс". Також були представлений триптих, написаний на уламках російської ракети Х-101, якою армія РФ атакувала столицю у січні. На гільзах Оксана Оснач зобразила незламних воїнів і українців, які зустрічали ЗСУ у Херсоні.

"Військові спитали, чи зможу це зробити? І я, як у випадку з камбалою, сказала: так. І я розуміла, що це уламки, що це було випущено по нас, і я вирішила, що я намалюю місто. Мирне місто, яке збирається спати. Або вже вечір і світяться вікна. Як наше домашнє віконечко. Абсолютно мирне. Мені хотілось зобразити Батьківщину-мати київську, яка захищає символічно, звичайно. І я залишила всі подряпини, які були, і вплавила їх в цей живопис, щоб вони теж працювали емоційно. Пізніше мені дали гільзи якраз наші, і коли я на уламках малювала, то думала, що у цих недолугих людей не може бути рівно, тому я їх розташувала зображення під кутом. Тому наші будинки й наш пам’ятник стоїть рівно, а їхні уламки — косо і криво. І дуже чітко стоять наші гільзи – це наші люди, які зустрічають українських воїнів, це наша Херсонська область, вся Херсонщина – всі, хто пережив окупацію", – розповіла Оксана Оснач.

Картина "Одвічна гармонія", 2022-2023 рр. Фото: Оксана Оснач/ Facebook

Художниця хоче продати свої роботи, аби допомогти українським захисникам на херсонському напрямку. Кошти планує передати волонтерам, які з 2014 року допомагають військовим.

Джерело

 





Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.