on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.12.2021, 10:49

І перший сніг, і плавний супокій. Цвіте різдвяник — в домі тихе свято. Так мало нам потрібно й так багато – всього в нас є на вуличці вузькій.

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Новости региона

03.12.2021, 10:59

У «Гончарівській вітальні» відбулося відкриття художньої виставки

03.12.2021, 10:52

Херсонців запрошують до участі у конкурсі «Час творити дива»

03.12.2021, 10:44

Херсонські шеф-кухарі потрапили до рейтингу кращих кулінарів України

Портрет міста

Коли б навіть виставка не відкривалася посвятою 200-річчю Херсона, ми все одно впізнали б у роботах фотохудожників робітничого клубу «Корабел» наших друзів, наші щоденні клопоти, працю, оновлене рідне місто. І хоча чотирнадцять її авторів робітники, службовці, інженери ордена Леніна суднобудівного заводу — дуже різні за характерами і творчою манерою, хоча дев'яносто п'ять творів, представлених ними на виставці, присвячені найрізноманітнішим темам, загалом експозиція і полишає цілісне враження, створює образ сучасного трудівника сучасного міста.
Природно, що розпочинається виставка темою праці. Натхненним, радісним, напруженим показує труд суднобудівників лаборант Семен Бяло у роботах «Корабели — ювілею міста», «Бригада», «Піонерам суднобудування», «Херсон ювілейний». У цих майже репортажних знімках ми відразу вловлюємо пульс великого заводу, проймаємося трудними клопотами його колективу.

Зовсім не випадково над цим узагальненим портретом вміщено великій твір Віталія Негрича «Хліб і поверхи». На передньому плані — буйне колосся дозрілого хліба. Його хвилі котяться аж під білі стіни струнких сучасних будинків. Хліб, добробут — стверджують фотомитці — це те, заради чого трудимося ми всі, з чим пов'язані турботи не тільки хліборобів, а й корабелів. На спільності інтересів, прагнень трудового люду наголошує уся виставка. Єдність у найвищому, розумінні показує нам Семен Бяло роботою «Зустріч», у якій звучить висока тема інтернаціоналізму.
Майже кожен твір виставки, присвячений людині праці, відкриває якусь нову рису нашого сучасника, рису, що хоч і з'явилася не так давно, але стала вже звичною.

Найпомітніше це у творі електрика Миколи Степанова «Засідає профгрупа». Засідання в повному розумінні тут немає, бо все відбувається просто на робочому місці поруч з недобудованим кораблем, члени профгрупи — у захисних наснаж, робочому одязі — на хвильку присіли на металеві конструкції. Але з того завзяття, вдумливої серйозності, які читаються в їх обличчях, видно: робітники звикли отак ось швидко і чітко вирішувати свої профспілкові справи. Хоча іноді й виникають суперечливі думки, як у даному разі, і ясно, що кожен з уважливою гідністю вислухає колегу і сміливо висловить власну точку зору. Ота гідність, сміливість, вдумливість у вирішенні колективних справ і є новими рисами сучасного робітника, що тонко підмічені Миколою Степановим у згаданій роботі та портретах бригадира електрозварників Петра Коломійця, електрозварниці Любові Серебрякової.

Приємно відзначити, що й аматори з досвідом і зовсім молоді автори клубу «Корабел» постійно спрямовують свої пошуки у напрямі психологічної заглибленості. На підтвердження хочеться відзначити цікавий твір інженеpa-конструктора Сергія Яновського «Клюз». Автор мовби переносить нас у темне черево океанського корабля — звичне місце роботи багатьох корабелів. Але обмеженість робочого місця не ознанає обмеженості оковиду, стверджує Сергій Яновський, — і через невеликий отвір клюзу можна бачити залитий сонцем світ зі стрімкими будівлями, білими турбоходами, сріблистою рікою, а головне — з тисячами таких, як сам, трудівників.

У світлій життєрадісній мелодії виставки, мов рефрен, раз по раз повторюється нагадування про те, якою ціною заплачено за наші сьогоднішні труд і пісню. «Мала земля», «Скорбота», «Фрагмент «Легендарної тачанки» Віталія Негрича, портрет розвідниці Марії Фортус Миколи Степанова, «Хвилина мовчання» Семена Бяло — низький уклін живих тим, хто не пошкодував життя заради прийдешніх поколінь.
І в цих повторах, і в продуманому розміщенні робіт на виставці, і в ретельному оформленні експозиції кольоровими планшетами відчувається, що аматори прагнули перетворити допоміжні засоби на композиційні елементи. І це їм вдалося. Перед відкриттям виставки у фойє кіноконцертного залу «Ювілейний» голова фотоклубу «Корабел» інженер Віталій Негрич розповів:
— Процес творчості у нас. хоч це може й видасться парадоксальним, до певної міри можна вважати колективним.

Особливо ж це виявилося нині, в процесі оформлення виставки. Ви ніколи не звертали увагу, наскільки кольорове тло може підсилити або пригасити настрій, звучання твору? І ми спробували використати цей ефект.
Що ж, можна тільки привітати молодий робітничий фотоклуб із цікавими знахідками у його шуканнях. А заразом і з чималими успіхами у доланні вершин майстерності, про що свідчить і більшість робіт експозиції, і визнання, яке здобув колектив у республіці, ставши лауреатом II туру Всесоюзного фестивалю самодіяльної творчості трудящих, та за межами України. Тонким художнім чуттям, віртуозним використанням складних технічних прийомів захоплюють глядачів твори «Пасодобль», «Чекання» Віталія Негрича, «Сім'я», «Капела» Семена Бяло, «Зимовий пейзаж», «Фонтан», «Портрет II» Сергія Яновського, «Невдалий поворот», «Бокс», «Перед грозою» Миколи Степанова, соляризовані пейзажі Георгія Вєріна.

Цікаво, що й зовсім молоді автори, які чи не вперше винесли свої доробки на суд громадськості, продемонстрували високу майстерність, оригінальне світобачення. Серед них хочеться відзначити військовослужбовця Юрія Чубаря («Зима», «Ромашки», особливо ж — «Набережна», «Ліс»), математика-програміста комсорга обчислювального центру Олександра Кузнецова (цикл робіт «Сходження»), інженера Світлани Стукотіної (пейзажі).
Успіхи молодих митців стають зрозумілими, коли дізнаєшся, що голова художньої ради клубу «Корабел» — майстер художньої фотографії Микола Степанов, роботи якого експонувалися на 60 міжнародних виставках у 23 країнах. Це він став для багатьох початківців учителем і наставником, щедрим на поради і допомогу.

Микола Дмитрович розповідає:
— Викінченість, легкість, простота багатьом іще даються дуже складно. Над однією роботою іноді доводиться битися тижні, місяці. А досконале знання технічних прийомів значно полегшує пошук, тому ми й приділяємо їх вивченню багато уваги. На виставці представлені роботи, виконані засобами соляризації, хімічної ретуші, штучного зерна, вдруковування, мокрого друку — все й не перелічиш.
...І неможливо було повірити, що невагомий прозорий «Іній» електрика Юдіна — наслідок багатоденної праці, а не спалаху натхнення, бо не сліди важких роздумів, шукань, а легкий шерех припорошених гілок, морозний дух полонять душу. А потім я дивилася на «Ранок на Дніпрі» майстра Станіслава Авраменка, відчувала радість і тепло від перших променів сонця і складала слова вдячності людям, хто подарував нам лет зупиненої миті, новий погляд на рідне місто, щоденник його свят і буднів.

Алла Тютюнник,
член Спілки письменників України
«Наддніпрянська правда».- стр.4

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.