on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Новости региона

30.07.2021, 14:01

Херсонців запрошують до участі у фотоконкурсі для Вікіпедії

30.07.2021, 09:04

Всеукраїнський дистанційний відбірковий Фестиваль-конкурс козацької культури «Козацькі Барви» (Херсонська, Житомирська, Чернігівська області)

30.07.2021, 09:02

У Херсоні відбувся благодійний концерт на підтримку диригента оркестру "Гілея"

Прогноїнська паланка

ПРОГНОЇНСЬКА ПАЛАНКА - адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького Низового. Була розташована в пониззі Дніпра на лівому березі Дніпровського лиману, навпроти урочища Прогноєва на 40 км вище кінця Кінбурнської коси, у нинішній Херсонській області. Ці володіння були фактично за межами України, але запорожці вперто вважали ці території власністю Війська, проти чого татари, власне, і не заперечували. Центром паланки було поселення Прогноїнськ, де розміщувалась адміністрація паланки і невелика військова залога. Початок цій паланці було покладено ще в 1735, коли біля солоних озер, на Кінбурнському півострові, було засновано пост для захисту людей із Запорожжя та України, котрі приходили туди по сіль або для рибальства на лиман.

Звідси запорожці вивозили багато солі на Україну та Польщу, обминаючи, таким чином, кримську сіль, хоча й чистішу, але значно дорожчу. Риболовецька і соляна спеціалізація цієї паланки визначала сезонний характер господарської діяльності, і тому постійного населення на цих територіях практично не було. Влітку кількість населення тут зростала в кілька разів. У тимчасових літніх куренях мешкало, крім запорожців, багато заробітчан із різних частин України; їх приваблювала сюди можливість непогано заробити в наймах у запорожців. Тутешня козацька залога повинна була не тільки охороняти посланців, купців та солепромисловців, які їхали через південну окраїну Запорозьких Вольностей в турецькі володіння, а й збирати докладну розвідінформацію про південного сусіда - Османську імперію та Кримське ханство.

О. Л. Олійник

Література:
Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. -Дніпропетровськ, 1994. — С. 152-155;
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. -Т. 1.- Львів, 1990. — С. 126— 130.

 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.