Щоб не повторювати помилок
У жовтні до Херсона завітав польський художник і різьбяр по дереву Олександр Маєрський. Відомий на батьківщині майстер і лауреат багатьох європейських форумів відгукнувся на запрошення херсонської художниці Валерії Москвітіної, з якою познайомився на міжнародному планері художників у Польщі. Пан Олександр приїхав не просто у гості чи як турист. Основна мета його приїзду до України - вперше за довгі роки зустрітися зі своїми рідними, котрі живуть у Львові та Івано-Франківську, а в Херсоні - створити на стовбурі дерева, розташованого біля однієї з церков міста, образ Ісуса Христа, котрий думає про людство перед своїм розп'яттям.
У розмові польський майстер розповів цікаві факти з історії свого роду, який тісно пов'язаний з Україною. Мати Олександра була українкою. Вона народилася 1928 року а Карпатському воєводстві, яке нині є територією України. Дідусь і бабуся різьбяра походили з українських волинян. У 1945-му, коли Друга світова війна йшла до завершення, рідню нашого героя розділив кордон між Польщею та радянською Україною. Мати з тіткою були змушені тікати від Червоної армії до Угорщини, а двоє братів зосталися в СРСР. Зустрітися знову вони змогли лише через 28 років після війни, а сам Олександр вперше побачив своїх дядьків кілька тижнів тому.
«Я завжди усвідомлював, що мушу відвідати батьківщину моєї мами і зустрітися зі своїми рідними. Війна між СРСР і Німеччиною - то велика трагедія XX століття. Вона зачепила горем чи не кожну родину в тих країнах, де відбувалися бойові дії, - говорить польський гість. - Мого діда, котрий був греко-католицьким священиком, розстріляли солдати НКВС, матір розлучили з її родиною на довгий час, а тітку жорстока тоталітарна машина Радянського Союзу вислала до Сибіру, забравши її 1О-річну доньку до дитбудинку. Тоді постраждало чимало людей. Однак сьогодні ми повинні зрозуміти наших попередників і навчитися прощати їм їхні гріхи. У злих державах були й добрі люди. Тоталітаризм задурманив голови державних мужів тієї епохи, а від репресій часто страждали прості громадяни, рядові солдати і фанатики такого режиму».
Очевидно, через такі погляди релігійна тематика є основною у творчості Олександра. На його думку, сучасникам варто добре знати історію, щоб не повторити страшних помилок минулого. А ще - плекати почуття доброти, любові до життя та до людей навкруги.
«Пані Валерія Москвітіна запросила мене до Херсона, щоб я зобразив Ісуса, котрого очікують страждання на хресті, - продовжує художник. - Ця робота присвячена моєму дідові і всім жертвам тоталітарного режиму, незалежно від національності. Моя мама жила серед інтернаціональної громади і з дитинства прищеплювала мені розуміння рівності між усіма народами: німцями, євреями, поляками, українцями, росіянами... Своєю творчістю я несу в суспільство такі ж думки. Хочу, щоб через культуру люди навчилися поважати чужі нації. Якою б трагічною не була історія протистоянь між різними народами, вона повинна відійти в минуле і залишитися в мирній пам'яті».
Через кілька днів після зустрічі з Олександром стало відомо, що він уже завершив своє творіння. Отож, всі охочі можуть споглядати оригінальний витвір мистецтва, який віднині зустрічає парафіян храму святої Варвари у Херсоні.
Іван Антипенко
«Новий день».- №44 (5038).- 25.10.2012.- стр.21
