Шульга Павло Андрійович
14 січня 1947року народився в м. Анжеро-Судженськ Кемеровської області (Росія).
1975 - закінчив Кримське художнє училище ім. М. С. Самокиша. Педагог - Григор'ев В.І.
1977 - закінчив Київський державний художній інститут.
Педагоги: Ковтонюк І.А., Виродова-Готьє В.Г., Тищенко О. Р.
1992 - член Національної Спілки художників України.
«Ах, в душе — пустыня Меганома! Зной, и камни, и сухие травы» — ці рядки із віршів поета і художника Максиміліана Волошина ніби співзвучні стану власної душі, — любить повторювати Павло Шульга. — А співзвучні, значить ті, які пройшли через власне серце і лягли на полотна — спека, каміння, сухі трави та ще море, — уточнює Павло, — це моя стихія, це моя невгамовна спрага.
Їх притягальна сила викликала до життя серію пейзажів: «Казантип» (1982), «Білі каміння» (1985), «Кара-Даг. Скеля Іван-Розбійник» (1993), «Мис Зюк», «Літній день в Капканах» (1990), «Негода», «Казантип восени», — все це кримська тема художника. І з року в рік вона стає цікавішою і глибшою.
- Через його пейзажі елегійно тече вічність і космічність, — так сказала про роботи Заслужений художник України Марія Шнайдер-Сенюк. — Вони ввібрали в себе жар південного сонця, блакить морів, дихання землі. Світ художника — ліричний і тонкий, виливається в оригінальну манеру письма, яскраву композицію.
Художник багато працює над станковими картинами. Його полотна «Повертайтесь з Перемогою» (1985), «Евакуація. 1941 рік» (1991), «Розкаяння» (1991), «Втеча» (1995), «Максиміліан Волошин» відбивають уміння точно і ємко висловити художній задум. Майстер намагається показати протиріччя людського характеру, складність долі і роздуми над сенсом буття своїх героїв. В роботі «Евакуація. 1941 рік» в центрі, серед дітей, яких везуть подалі від війни, стоїть їхній вихователь. Це батько художника Андрій Степанович. Його батько не був вихователем, він був робітником, але в цьому художньому вимислі глибока подяка батькові, який на оборонному заводі, працюючи формувальником, віддавав всі сили Перемозі і цим маленьким дітям.
Взагалі художник дуже сильно відчуває свою причетність до спадкоємності поколінь. Одного разу йому приснився сон. Він побачив у композиції, малюнку, кольорі місце, де творив і проповідував великий Ван Гог. Сон став проникливою роботою «Будинок в Боринажі, де жив Вінсент» (1989). З того часу в його душі живе мрія побачити ті місця своїми очима. Він вірить в свої сили, в доброту і що птах Сирин, якого він одного разу побачив серед хмар і написав, принесе йому удачу.
Джерело: Художники Херсонщини.- Херсон: Надднiпряночка, 2002. - 166 c
Галереї
Живопис |