Сонцебризний талант
20.09.2007
З-поміж поетів-шістдесятників помітно вирізняється ім'я нашого краянина Володимира Куликівського. Родом із Балти, що на Одещині, він багато років прожив у Херсоні. Власне, тут і розкрилився його сонцебризний талант.
Приїхавши до нашого міста ще юнаком, поет швидко влився у літературний процес Таврії. До речі, на початку 60-х в Україні значно активізувався творчий порив у колі обдарованої молоді. Поетичні вечори, дискусії, зустрічі в трудових колективах - все це стимулювало юних літераторів на нові пошуки.
Пригадую, з яким запалом проходили літературні четверги. І чи не першу скрипку на них грав енергійний Володимир Куликівський, уже тоді автор двох збірок поезій - «Подарунок» та «Зелені ритми». Остання з названих книжок ходила по руках, як твори Драча. Вінграновського, Павличка...
Ліричний почерк Володимира Куликівського був настільки оригінальним і свіжим, що юні поети запам'ятовували окремі строфи і читали їх з неабияким захопленням по пам'яті.
Володимир Куликівський був одним з найактивніших авторів газети «Ленінський прапор» (нині «Новий день»). Його добірки віршів, римовані репортажі робили тодішньому молодіжному часопису особливо привабливий імідж. Володимир Петрович пішов у засвіти в останній день травня 1985 року, в розповні задумів і творчих сил... У 1992-му його посмертно було прийнято до лав Національної спілки письменників України. Того ж літа у столичному видавництві «Український письменник» побачила світ книга поета «Відтворення». Вірші, поеми, казки Володимира Куликівського завдяки турботливому ставленню до архіву поета вдови Віри Авер'янової виходять друком і сьогодні.
Коли один стою над голубим Дніпром,
А ранок осені плете вінки шовкові —
І тихий шепіт хвиль, і вітер в срібній мові —
Все озивається в мені добром.
Валерій КУЛИК, член Національної сішки письменників України.
Новий День.-20. 09.2007
