Таврія і половці
Половці,
кипчаки, кипчаки, кумани, російське найменування в основному тюркоязичного народу монголоїда, що прийшов близько 11 в. із Заволжья в причорноморські степи. Основним заняттям П. було кочове скотарство.
До 12 в. у П. починають виділятися окремі ремісничі спеціальності: коваля, хутровика, шевця, сідельника, стрільця, кравця і ін. Жили П. в юртах. Взимку влаштовували стоянки на берегах річок. П. вірили в добрих і злих духів. Померлим ставили пам'ятники - кам'яні статуї. У 11 в. П. знаходилися на стадії розкладання первобитнородового будуючи і утворення класового (феодального) суспільства. У них вже вичленяли окремі сім'ї, розділи яких називалися беями. Сім'ї об'єднувалися в пологи, бекамі, що очолювалися. Пологи об'єднувалися в орди, на чолі яких стояли солтани. Декілька орд утворювали плем'я. Племенами управляли хани. У П. існувало право кровної мести. Важливу роль в їх житті, як і ін. кочівників, грали грабіжницькі війни. Військо П. складалося з легкої і важкої кінноти і відрізнялося великою рухливістю. У битвах брали участь і жінки.
У 1054 П. вперше зіткнулися з росіянами. Багато разів нападали на російські землі, завдаючи важких поразок військам київських князів (у 1068, 1092, 1093, 1096). П. здійснювали походи і на Угорщину (1070, 1091, 1094) і Візантію (1087, 1095). У 1091 вони допомогли візантійському імператорові Олексію Комніну розгромити печенігів в долині р. Гебр. На початку 12 в. київським князям Святополку Ізяславічу і Володимиру Мономаху вдалося організувати ряд звитяжних походів проти П. (1103, 1106, 1107, 1109, 1111, 1116), в результаті яких в Подонье залишилася кочувати тільки невелика орда хана Сарчака. Його брат Отрок з 40 тис. П. пішов на Кавказ до грузинського царя Давида Строїтелю. П. були використані Грузією для боротьби проти тюрок-сельджуков. Похід частини П. на Болгарію Волжсько-Камську в 1117 успіху не мав. Після смерті Володимира Мономаха (1125) відбувається об'єднання П. на Дону.
Багато російських князів одружувалися на знатних половчанках, поселяли П. в межах Русі, давали їм міста і використовували їх як військову силу. У 70-80-і рр. 12 в. натиск П. на Русь знов посилюється. Проте походи військ російських князів підірвали сили П. В 1223 П. були двічі розгромлені монголами - на Північному Кавказі і в битві на р. Калке, де П. були союзниками російських князів. В результаті монголо-татарського нашестя частина П. увійшла до складу Золотої Орди, ін. частина переселилася до Угорщини, де кочівникам надали місця для поселення і вони були прийняті на військову службу. Боротьба російського народу с П. відображена в літописах і в "Слово о полку Ігореві".
Джерело:
Посилання з теми:
