Хто зможе підкувати блоху?
У світі не так багато людей, які зуміли «підкувати блоху», – лише півтора десятки людей. І серед них – чимало українців та росіян. Наприклад, у США роботи майстра мікромініатюри, українця Володимира Казаряна внесли до десятки найдивовижніших видовищ світу. До речі, зараз виставка мініатюр Казаряна відбувається у Херсонському художньому музеї. Ми сьогодні розповімо про інших майстрів-мікромініатюрістів, менш відомих, але не менш талановитих
Мабуть, не знайдеться серед наших читачів жодної людини, яка не чула б оповіді письменника Лєскова про майстра Лыівшу, який підкував блоху мікроскопічними підковками. Втім, підковки підковками, але куди дивовижнішими здаються гвоздики, викувані для їх кріплення і видимі лише в найсильніший заморський «дрібноскоп». Ці гвоздики і підковки прославили ім'я легендарного майстра Лівші і зробили його образ загальним. Словом, творіння Миколи Лєскова вже давно живе окремим від автора – своїм, особистим життям. Причому, незважаючи на те, що сам Лєсков писав, що «Лівша є обличчя, мною вигадане», мало хто сумнівається в тому, що талановитий майстер все ж таки існував насправді. Сьогодні у справу вступила техніка, яка високоякісно проводить такі операції, як нарізка зубів, виготовлення різноманітних деталей та ще незліченну кількість процедур.
Втім, якщо, задавшись певною метою, перегортати стару дореволюційну пресу, то можна знайти реальних умільців, не поступалися своєю майстерністю герою Лєскова. Як, скажімо, відомий майстер-замочник Хворов із міста Павлове (Нижегородська область, РФ), який жив у XIX столітті. Він прославився тим, що з одного золотника (4,266 г) металу міг виготовити 24 справжніх діючих замочки з ключами! А цілком реальний умілець Ілля Юніцин із одного золотника дорогоцінного металу цілих 140 штук зібрав!
Навіть у наш стрімкий вік нанотехнологій нам, які звикли нічого не дивуватися, подібне здається просто неймовірним!
А хтось навіть готовий вигукнути: «Ось люди були!» Втім чому були? Вони є! Причому більшість майстрів, які займаються мікромініатюрою, живуть та працюють в Україні та Росії.
У книзі «Таємниці мікротехніки», що розкриває дивовижні професійні секрети створення подібних мініатюр, автор і творець цих творів Микола Сядристий згадує своїх товаришів по творчості: «Демонструючи дуже високу токарно-слюсарну майстерність, 1958 року майстер з Харкова А. П. Васюр. замок менший за сірникову головку. Його можна закрити та відкрити. Але, звичайно, користуючись лупою. Ключик - на тонкому ланцюжку, ланки якого ледь помітні оком ... »
Трохи пізніше в радянській пресі промайнуло повідомлення про майстра Новокузнецького металургійного комбінату Миколу Кокоріна, який створив замочок, що дорівнює половинці макового зернятка. Майже водночас інший український мікромініатюрист Михайло Маслюк із Жмеринки виявив свій виріб – замочок, у 4 рази менший за замк новокузнецького майстра!
Сам же Микола Сергійович Сядристий ввів відвідувачів «ЕКСПО-67» у справжній шок, представивши виготовлений ним спеціально для цієї всесвітньої виставки, яка проходила в Монреалі, замочок, що діє. Діаметр створеного майстром виробу становив… 27 мікрон! Тобто замочок був у 50 тисяч разів менший за шпилькову головку!
«Втрата замку з поля зору мікроскопа на звичайному аркуші паперу, – розповідає Микола Сергійович, – рівносильна його втраті взагалі. Бо якщо розмір аркуша паперу паперу дорівнює 30х20 сантиметрів, а діаметр дрібної монети - 15 міліметрів, то простий розрахунок показує, що пошук замку на аркуші паперу майже рівносильний пошуку монети на полі площею в 2 гектари. З одного грама золота могло б вийти 2,5 мільйонів замків такого розміру, а з одного золотника – понад 10 мільйонів штук. Тобто півграма золота вистачило б для виготовлення по одному замку для кожного мешканця Києва...»
Втім, дивовижний золотий «пилок» унікального замочка – це далеко не все, чим може здивувати Микола Сядристий. Декілька десятків років на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника відкрито постійну виставку мікромініатюр народного художника. Тут представлена порівняно невелика, але вражаюча уяву відвідувачів частина робіт майстра. Наприклад, діючий електромоторчик розмірами в 16 разів менше макового зернятка! Цей двигун також був експонований на виставці в Монреалі. Причому поряд зі стендом із роботами українського майстра ніколи не було порожньо. Ще б пак – кожному цікаво випробувати найменший у світі електродвигун. Він споживає струм напругою 1 вольт. За короткий час електромоторчик безболісно витримав понад півмільйона включень!
Також серед експонатів, що розглядаються через сильні мікроскопи – скрипка, матеріалом для виготовлення якої послужила горіхова шкаралупа. Струни скрипки зроблені з павутинки, так як людське волосся занадто грубе для цього мікроінструменту розмірами всього лише в 3,45 міліметра. Скрипка легко проходить крізь вушко швейної голки.
Вражає відвідувачів і найменша у світі книга «Кобзар» Тараса Шевченка. Площа її обкладинки лише 0,6 квадратного міліметра. Товщина букв – 0,0035 міліметра, а звичайним тоненьким павутинкою можна повністю закрити віршований рядок!
Цікаво, що сучасні майстри мікромініатюри – а їх налічується лише півтора десятки людей на планеті – у прямому значенні слова майстра-самоучки. Ніде у світі немає жодного спеціального навчального закладу, де можна було б навчитися цьому. А тому кожен із них навчається, виходячи із власного досвіду, працює за своїми технологіями, використовує особисто придумані саморобні інструменти. По суті, кожен майстер, який працює в техніці мікромініатюри, по-своєму індивідуальний і, крім захоплення мікросвітом, досить успішно проявляє себе в різних сферах життя. Наприклад, Микола Сядристий – абсолютний чемпіон України з підводного плавання, який серйозно цікавиться історією. А мікромініатюрист Володимир Казарян, виставка унікальних робіт якого відбувається нині у Херсонському художньому музеї, пише вірші та серйозно займається музикою. На виставці в музеї імені Шовкуненка, крім мініатюр, представлено три збірки його віршів.
Незвичайно і дивовижно часом складаються людські долі! Колись, наприкінці 1950-х років, студент Харківського сільськогосподарського інституту імені В. Докучаєва Микола Сядристий прочитав у газеті статтю про відомого вірменського майстра мікромініатюр Едуарда Казаряна (батька Володимира Казаряна). Газета розповідала про найменшого у світі листа, надісланого Казаряном-старшим своїм німецьким друзям. Текст був написаний німецькою мовою на волоссі довжиною всього 1 сантиметр. Ця стаття послужила приводом для того, що студент Сядристий, спробувавши свої сили в новому для нього вигляді творчості, назавжди «захворів» на мікромініатюру.
Син Едуарда Казаряна, Володимир, довів неспроможність поширеної думки, що діти знаменитих батьків нечасто одержують від природи рівні з ними здібності. Він успішно продовжив сімейну традицію та також став неперевершеним майстром мікромініатюри. Нині роботи Володимира Казаряна є родзинками колекцій світових знаменитостей та міжнародних діячів. А в США збори мікроробіт Казаряна увійшло до десятки найдивовижніших видовищ світу.
У тому, що це справді «дивовижне видовище», можна переконатися, завітавши на виставку «Світ чудес», яка ось уже втретє демонструє херсонцям дива мікросвіту. За словами співробітників Художнього музею, інтерес городян та гостей Херсона до експозиції досить високий. У залі, де розміщені мініатюри Казаряна, завжди багатолюдно. Любителі дивовиж можуть побачити при багаторазовому збільшенні мікроскопа караван верблюдів у вушку голки, невидимих простим оком слонів-еквілібристів, чарівну Мерилін Монро і багато інших дивовижних речей, створених руками не менш дивовижного майстра. Втім, невдячна ця справа – переказувати словами те, що можна побачити на власні очі. Тим більше, що з огляду на інтерес херсонців до унікальної експозиції, її показ продовжено до 11 березня.
Олександр Захаров
«Субботній Випуск».- № 11 (591).- 08.03.2013.- стор. 7
http://www.grivna.ks.ua/kto_sumeet_podkovat_blohu.htm
