Стрічка Docudays, тематичні настолки та лекції від науковців — в Херсоні відбувся історичний фестиваль Legio Historica
19.10.2025 17:46
Фестиваль Legio Historica вже 8 років популяризує історію України та світу. Все почалося зі студентської події до дня відкритих дверей. За рік поїхали в Херсон — в рідне місто Євгена Шатілова, співзасновника Legio. Розширювалися аудиторія, формати та команда лекторів. Після повномасштабного вторгнення та деокупації Херсона історики знову рушили на південь, збираючи слухачів уже в укриттях.
Суспільне Культура побувало на "Legio Херсон" 11–12 жовтня, дізналося про локацію фестивалю "Своє" та поговорило з організаторами. Більше — в матеріалі.
Де проводили фестиваль і що сьогодні означають такі події для херсонців
Як кажуть місцеві жителі, за рік у місті стало помітно важче через російські обстріли. Де-не-де на вулицях натягнені протидронові сітки, а гуляти в центрі, біля знищеної ОВА, гостям міста вже геть не радять. Тому фестиваль організували не в середмісті, а в одному з найбезпечніших на сьогодні районів Херсона. Вхід вільний. Кава, чай, смаколики, настолки в сусідній з лекторієм кімнаті.
Втім, херсонці наголошують: їм важливо донести, що в місті триває життя. Тут працює громадський транспорт, кафе та ресторани, ринки та найрізноманітніші крамниці, можна знайти сувеніри, надворі грають вуличні музики. Є й культурні заходи, зокрема завдяки освітньо-тренінговим центрам "Своє", про які Суспільне Культура розповідає їхня співзасновниця, голова громадської організації "Громада UA" Наталя Шатілова.
"Після того як нас деокупували і було підтоплення, почалися обстріли й ми зрозуміли, що потрібен безпечний простір, щоб люди не сиділи по домівках. У нас навчання в онлайні, робота в онлайні у багатьох — це роз'єднувальна обставина. Відповідно, вирішили, що потрібні якісь простори і локації, щоб люди могли спілкуватися, розвиватися, трошки надихатися".
Особливо живого спілкування бракувало дітям, ще з часів пандемії коронавірусу. Вони бачили вчителів лише іконками в комп'ютерах — бідкається волонтерка.
Її ГО робила простори-укриття в Херсоні насамперед для дітей з інвалідністю та їхніх батьків. З цими родинами волонтери познайомилися ще за російської окупації, допомагали їм. І після звільнення міста почали робити інклюзивний простір для дітей, які мають ментальні порушення: щоб можна було проводити корекцію, розвиткові, соціалізувальні, інтегрувальні й інші заняття.
Перший простір — в центрі міста — відкрили на річницю визволення Херсона, 11 листопада 2023 року. Він, за словами Шатілової, найбільший, найцікавіший та дуже яскравий, проте зараз з огляду на безпеку там проводять лише локальні невеликі заходи.
А всього локацій є три. З пошуком приміщень допомогли ОСББ та місцева влада, кошти на облаштування дали донори з Данії. І сьогодні "Своє" раз по раз перетворюється на майданчик для найрізноманітніших подій для всіх вікових категорій: тренінги з першої допомоги від Товариства Червоного Хреста України, заходи про гендерно зумовлене насильство від Коаліції 1325, кінопокази, соціальні події, майстеркласи, виставки, перфоманси, благодійні ярмарки, концерти. Наприклад, тут до виходу в прокат демонстрували фільм українського режисера Романа Бондарчука "Редакція", зйомки якого відбувалися на Херсонщині у 2021-му. Також із серією майстеркласів приїжджав чеський режисер Войтех Хоніг.
"Своє" готове надати простір для всіх охочих. А дізнаються про цю локацію завдяки самоорганізації Херсона, зародженій ще в місяці окупації.
"Херсонці — це вже, знаєте, не географічна належність до якогось міста, а таке братство, єдність якась. Це така каста людей, що не важливо, де вони перебувають, але вони дуже залучені, — розповідає Наталя Шатілова й додає, що підтримати якусь локальну дію, допомогти, навіть повпливати на місцеву та центральну владу готові херсонці будь-де: в Данії, в Польщі, в різних кінцях країни. — І ця мережа дуже тримає, тому що розуміємо, що ми не самі. Ми розуміли це навіть в окупації".
Наталя Шатілова пояснила, в чому для неї важливість культурних подій у Херсоні. По-перше, щоб містяни гуртувалися. По-друге, щоб давати сигнал країні та світові: люди тут є, вони свідомо вибирають тут жити, повертатися сюди додому. На них не треба ставити хрест чи оплакувати. Навпаки, потрібно нагадувати державі про важливість відновлення, відбудови Херсона.
До війни в місті організовували фестивалі на 5 тисяч людей, але зараз, говорить організаторка, об'єднати в Херсоні навіть 20–30 людей — це немов зібрати кіноконцертний зал "Ювілейний" до повномасштабки. І кількість тут не так важлива, навіть якщо прийдуть двоє-троє людей, але зацікавлені й умотивовані.
Одна з гостей фестивалю Зєра Куртмамедова розповіла Суспільне Культура, що для неї такі події — можливість відволіктися від війни, зустрітися зі знайомими і, що найважливіше, поспілкуватися. А також дізнатися щось нове, почути про книжкові новинки (минулоріч Зєра теж відвідала Legio, де історик Євген Синиця презентував свою книжку "Кирило і Мефодій. Політичні інтригани словесності").
"Минулого разу я була тут з мамою, в цей раз сама. Історію, чесно кажучи, ми полюбили тільки після повномасштабки", — каже жінка.
Цьогорічна програма херсонського Legio
Отже, 11–12 жовтня простір "Своє" відчинив двері для "Legio Херсон". Фестиваль організували у межах міської програми "Молодь Херсона" на 2021–2025 роки, розповіла Суспільному начальниця відділу молодіжної політики управління молоді та спорту Херсонської міської ради Наталя Ярова. Програма була скорочена, якщо порівнювати з довоєнним Херсоном, але теж умістила чимало.
Науковець родом із Херсона Сергій Нємцев, історик, археолог та нині військовослужбовець Збройних сил, розповів про принципи "просторової археології" для аналізу сільськогосподарської околиці (хори) Ольвії — грецької колонії, що на території сучасної Миколаївської області.
Історик, співробітник Українського інституту національної пам'яті Іван Стичинський розповів про австро-угорську військову дунайську флотилію в роки Другої світової війни. Слухачі, зокрема, дізналися, що в Україні є три унікальні танки часів Першої світової. Два з них лишилися в тимчасовій окупації в Луганську, а один — англійський танк Mark V у Харкові — потребує захисту та охорони як вагома спадщина.
Представник проєкту "Спадщина Охтирки у людях" ("СОУЛ"), архітектор Федір Чернов говорив про те, як виникали та розвивалися міста Слобожанщини. Розповів він це на прикладі рідного міста Охтирка: про його заснування, адміністративний поділ та культурні епохи й пам'ятки.
У проміжках між лекціями можна було придбати книжки з історії України та світу на книжковому ярмарку; взяти в подарунок мерч Legio Historica — наліпки та календарики; пограти в сусідній кімнаті в настільні ігри на історичну тематику.
Також організатор фестивалю Євген Шатілов у перший день презентував виставку "Хвилюватися немає причин. Українці та українки у приватному просторі доби транзиту 1990–2000". Вона створена за підтримки House of Europe та Євросоюзу.
Спершу Євген пропонував херсонцям відсканувати фотоархіви. Дехто з опитаних сказав, що з радістю б віддав особисті світлини на оцифрування, але вони або згоріли, або лишилися в окупації. Для виставки зрештою зібрали історії людей з різних куточків України: Херсон, Київ, Рівне, Львівщина, Житомирщина, Дніпро. Анотації до фото — це вижимка інтерв'ю з цими людьми. Фото об'єднали в кілька тем: музика, їжа, Новий рік, дозвілля, посиденьки, дім. Шатілов зауважив, що ця виставка показує спільність українців у дев'яності" та нульові.
Далі поетеса, історикиня й волонтерка Наталя Шушляннікова презентувала дві свої збірки віршів "Натхнення жити… Окупація" та "Натхнення бути… Протистояння". Кошти з продажу книжок Наталя обіцяла передати на ЗСУ.
Наприкінці першого дня Євген також змодерував дискусію "Всередині і назовні: як сьогодні говорити про історію Херсона і Херсонщини". Обговорювала вся зала, зокрема порушували такі непрості теми, як упереджене ставлення до людей в окупації як до колаборантів або зрадників, з чим особисто стикнулися гості фестивалю. А ще зійшлися на думці, що потрібно говорити про регіон не лише в контексті війни, трагедій та негативу, а й наголошувати на багатій спадщині та культурному сьогоденні Херсонської області.
Ярмарок та настільні ігри тривали й на другий день фестивалю. Крім того, відбулися дві лекції. Молодий дослідник Херсона й волонтер Микита Грицай розповів детально за хронологією про рух опору під час окупації Херсонщини.
Історик, доцент кафедри археології КНУ імені Тараса Шевченка Євген Синиця говорив про археологічні об'єкти як ресурс та інструмент політики пам'яті. Історична спільнота дискутувала також про руйнування Каховської ГЕС у 2023 році. З одного боку, це була велика трагедія Херсонщини, а проте фахівці не радять її відбудовувати після звільнення Правобережжя і вважають, що підрив дамби відкрив можливості для археологів досліджувати пониззя Дніпра.
Насамкінець гості "Legio Херсон" подивилися фільм "Фіуме або смерть" у межах 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Наталя Шатілова проводить всю програму мандрівного фестивалю Docudays у Херсоні й анонсувала ще три кінопокази.
Стрічка "Фіуме або смерть" режисера Ігоря Безіновича розповідає про недовге існування італійської республіки Фіуме (нині — місто Рієка в складі Хорватії) після Першої світової війни. Тоді італійський поет і військовий Ґабріеле Д’Аннунціо захопив місто на 18 місяців. Це рідне місто кінотворця Безіновича, який вирішив поіронізувати над історією та зняв пізнавальне дотепне кіно, акторами якого стали сучасні мешканці Рієки. Історик Іван Стичинський після перегляду прокоментував, що це гарний приклад роботи з історією, проте для України подібні експерименти з історією та пам'яттю ще завчасні. Українцям ще болісно відгукуються події війни, аби іронізувати над нею.
Де вже був і куди ще поїде історичний фестиваль Legio
У розмові з Суспільним співзасновник Legio Historica Євген Шатілов згадує, що фестиваль постав у 2017 році з ініціативи п'ятьох учасників студентського самоврядування істфаку КНУ. З одного боку, хотіли популяризувати історію людською мовою від фахівців для широкого кола. З іншого — прагнули якісно організувати День відкритих дверей.
"У нас була логіка така: покажімо реально фах, покажемо, чим займаються люди, як вони досліджують, наскільки це цікаво", — каже Шатілов. За зразок брали "Книжковий Арсенал", міжнародні виставки Ехро — аби людям можна було ходити й обирати події самим.
Перший фестиваль мав гарний фідбек. У 2018-му поїхали в Херсон. Для Legio, освітнього проєкту, місто й саме стало платформою повчитися: саме в Херсоні почали фандрейзити, бо, на відміну від Києва, тут уже треба компенсувати лекторам дорогу та ночівлю, шукати, де надрукувати поліграфію. Так вийшли на співпрацю з міськрадою та видавництвами. До того ж випало експериментувати з форматами, бо в Херсоні можуть не дуже зайти "кабінетні" лекції. Але люди прийдуть на екскурсію містом — безоплатну чи за вільний донат.
Далі Legio об’їздив Харків, Луцьк, Одесу, Кропивницький, Слов'янськ, Чернігів, партнерська подія була в Охтирці Сумської області тощо. З роками й мережа лекторів розширилася: від кількох викладачів КНУ до публічних істориків, нових контактів у регіонах. Зараз у планах колективу — відкрити для себе Львів, Франківськ та Миколаїв. З тематики, лінії часу та географії обмежень фактично немає. Були й "збірні солянки", і тематичні фестивалі, наприклад про той-таки український Південь або Legio, присвячене історії читання та історії студентства.
"Щодо Херсона — для мене це був важливий момент, тому що це моя мала Батьківщина, я там прожив багато і відчував, що Херсон дуже потребує якогось вливання в історичне ком'юніті, що в нас, на жаль, бракує подій такого типу. Останній перед війною фестиваль 2021 року в Херсоні був максимально масштабний, крутий. Було відчуття, що далі тільки краще, але…" — ділиться Євген Шатілов.
Повернутися з фестивалем після деокупації було спонтанним рішенням. Вони познайомилися й подружилися з Наталею Яровою і в якийсь момент подумали, що було б круто знову привезти Legio в Херсон, засумували вже. Тоді в місті з'явилися безпечні підземні простори. Була й підтримка від лекторського пулу фестивалю, хоча не всі погодилися їхати через близькість міста до фронту.
"Це була дуже хороша об'єднавча штука для тих, хто лишився в Херсоні. Вони знов змогли зібратися, знову відчути певне заспокоєння, трошки ніби полікувати свою менталку", — помітив Євген.
Зараз складно передбачити, чи приїде Legio Historica в Херсон ще за рік. Євген на це сподівається. Адже фестиваль, зокрема, формує історичну спільноту. І можливо, як припускає Шатілов, це сформує й херсонців, які з часом зі слухачів — споживачів контенту перетворяться на проактивних ініціаторів власних просвітницьких проєктів.
14.10.2025
