Акрилова мелодія молодої майстрині
Трапляються в нашому житті зустрічі, які опромінюють живим світлом душу і відгукуються в спогадах тремтливим камертоном. Знайомство з молодою художницею Євгенією Іващук - з ряду саме таких. Ця тендітна жінка вже не один рік подивовує херсонців та гостей міста своїм унікальним талантом.
Вона створює акрилові полотна - переважно натюрморти, в яких співає чистота прекрасних квітів. Женя ще зі студентських літ, навчаючись на факультеті дизайну і комп’ютерної графіки Херсонського державного технічного університету, облюбувала своєрідну художню техніку - живопис акриловими фарбами. Тож її запримітили фахівці, запропонувавши телеканалу «Скіфія» зняти програму під рубрикою «Зорі Таврії» - про цю обнадійливу художницю. А два роки тому вона порадувала мешканців обласного центру своєю першою персональною виставкою.
Успіх прийшов не відразу - передували тривалі пошуки свого стилю, відшукувалися способи передачі природної краси квіткових композицій. І сьогодні, споглядаючи доробок майстрині (а це десятки натюрмортів з квітами) радієш умінню художниці легкими, на перший погляд мазками відтворити яскраве сяйво пелюсток троянди чи гладіолуса, ромашки чи волошки...
І до всього ж, Євгенія творить свої роботи на полотні, дотримуючись вимог живопису. Та й невичерпне буйство жіночої фантазії дає змогу, крім усього іншого, застосовувати метод ліплення... І знову ж таки, тут вона варіює узори з акрилового матеріалу...
- Я народилася в Херсоні, - з гордістю говорить Женя, - тут я навчалася в школі № 55, тут я мешкаю і сьогодні. Маю прекрасного чоловіка і двох синів-школярів...
Заняття в ХДТУ протягом п’яти років збагатили секретами художнього ремесла - малюнка, живопису, скульптури, художньої фотографії. І на бажані результати очікувати довго не довелося. Нині полотна Євгенії Іващук знаходяться у багатьох приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном: в Італії (експонувалося дві роботи - «Сова» та «Букет з калиною»), Німеччині, Бельгії, Чехії. Завдяки соцмережам про авторку цікавих полотен знають далеко за межами Херсона і України.
- Мене іноді запитують, - усміхається Женя, - а як ви ставитеся до критики? Відповідаю: спокійно... Зрештою кожна людина має свою думку та своє бачення... Мені завжди цікаво, що скажуть, як відреагують... Але, я глибоко переконана, що найприскіпливіший критик - це я сама. Адже в творчості вдосконаленню меж немає... Картини, як правило, виконуються в сучасному стилі з застосуванням не лише фарб, а й акрилової пасти. В об’ємному живописі працює не лише пензель, а й мастихін, за допомогою якого досягається бажаний зоровий ефект...
На радість майстрині, атмосфера, де вона працює (а це власний дім), завжди сприятлива для улюбленого заняття. І діти вже розуміють, що мамі у цей час не варто заважати... І саме в родині - найголовніша оцінка створеного. А синочки Марко та Микита завжди просять: «Мамо, не віддавай ці картини, хай вони прикрашають наш дім... ».
Валерій Кулик,
заслужений діяч мистецтв України
«Херсонський вісник».- №4.- 11.2017.- стр.2
