Багатогранність таланту
Творчий набуток Олеся Лулія досить вагомий. За півстоліття роботи в літературі вийшли десятки збірок його віршів і поем, драматичних творів, романів, повістей, творів для дітей. За його сценаріями поставлені телефільм "Малуша", художні фільми "Багряні береги", "Данило — князь Галицький", що здобув Золоту відзнаку на кінофестивалі в Торонто (1989). Про збірки його поезій "Майовість", "Перевал", "Черемхова заметіль", "Довголіття бджоли", "Кольорами предків" писали критики В. Іванисенко, Ю. Бурляй, Л. Тарнашинська, Д, Чередниченко, О. Сливинський та інші", я ж поділюся думками про останні видання поета "Золоті еклоги", "Гармонія", "Березневістрофи", "Родинний сад", "Батьківщина".
Проблемно-тематичні обшири для поезій Олеся Лупія традиційні: природа, Батьківщина, народ, історична пам'ять, обов'язок перед нащадками, шанобливе відношення до коренів свого роду-народу, моральність, кохання, творчість і неспокійне сьогодення... Образний світ багатогранний: золоті еклоги, космічна роса, ніжні крони, дерево роду, коштовні вінки, святі дні, серпневі блавати, жовте сонце, немов булава, сині хмари, немов прапори... Експресивна лексика, високе напруження пристрасті, напнутої, немов тятива. Для прикладу наведу вірш "Галицький мотив":
| Сьогодні ви перемогли, Вам — гімни величаві, Крилаті Марсові орли, Вас на все небо славлять. І тільки ми, розбиті вщент, Спроможні оцінити Поразки біль, ганьбу і смерть, Яка то радість жити. І тільки нам печуть вуста Від довгого мовчання І зрозуміла люта мста Й готовність до повстання. |
Або:
| І нам судилося, рабам, Дожити до тієї днини, Коли блакитно-жовтий храм Відкрився врешті для людини. І нам, хто все своє життя Не міг підвестися на ноги, Явилась Істина буття І золоті святі еклоги... |
Окремої розмови заслуговує пейзажна та інтимна лірика поета, де знаходимо чимало справді глибоко-душевних і витончених у мистецькому розумінні творів. Читаючи написані останнім часом поезії Олеся Лупія, доходимо висновку, що у його творчості головним є культ людської особистості як центру Всесвіту, а світоглядною засадою — духовний демократизм, а ще етичний максималізм, національна самосвідомість, сакральне сприйняття рідної мови та історичної пам'яті як оберегів нації. Під час останньої розмови із письменником я поцікавилася, звідки він бере теми для своїх творів про УПА і зокрема поем "Сотня", "Зелене весілля" та "Львівський леґінь", і почула відповідь: "Я народився на Львівщині і там проминуло моє дитинство до часу вивезення нашої родини до Сибіру. На моїх очах відбувалася запекла боротьба справжніх захисників українського народу із загарбниками. Татів брат Михайло — "Кармелюк" — був політвиховником сотні Ема, а згодом куреня "Галайда", та і вся наша родина допомагала повстанцям. Я добре пам'ятаю обличчя вояків УПА, вони часто заходили до нас, ночували, лікувалися. Вони були для нас, як рідні, наші герої, бо захищали людей від німецьких фашистів та енкаведистів. А яких пісень вони співали вечорами — жінки і дівчата плакали. Отже, мені нічого не треба було вигадувати, образи конкретних людей і досі живі в моїй пам'яті. Про події, описані в поемі "Сотня" мені розповідав старший брат Григорій, який був у Юнацтві ОУН і ще довго мав зв'язки із підпіллям. Про кохання і трагічну загибель повстанця і медсестри ("Зелене весілля") я почув ще під час навчання у Рава-руській школі. Про героїчний вчинок молодого земляка ("Львівський леґінь") мені розповіли друзі-студенти. Майже нічого не вигадано і в інших творах.
Цікавою, як на мене, була й відповідь Олеся Лупія на запитання, що є сьогодні найважливішим для майстра слова? Почула таку відповідь: "Допомагати людям, і особливо молоді, не втрачати своє коріння, по-справжньому любити свою Вітчизну і творити нову красу, нові еклоги, тобто те, що завжди дивує, захоплює, підносить. Якій порі року ми найбільше радіємо? Весні, коли все починає буяти, увесь світ відроджується..." Тож упевнено можна сказати, що Олесь Лупій ще на початку шістдесятих років узяв свою загінку на гонах української літературної ниви, так і веде її по сьогодні невпинно і старанно, віддаючи їй свою силу, талант і душу.
Таїсія Щерба
2008 р.
Стаття у книзі О.Лупія "Поезії"
"Український письменник".- Київ.- 2011 р.
