Диво поруч
Сучасна територія Азово-Сиваського парку розташована на північному сході Херсонської області в межах Новотроїцького і Генічеського районів. До складу парку входять чотири острова Сиваша (Чурюк, Куюк-Тук, Мартинячій, Китай) та коса Бірючій острів у Азовському морі. Північне Приазов'я і Присивашшя є територією, через яку проходить потужний міграційний шлях перелітних птахів, а мілководні затоки з теплою водою є місцем нересту і нагулу цінних промислових видів риб.
Особливу цінність на території Азово-Сиваського парку мають пустельні кримсько-полиновозлакові степи та приморські літоральні комплекси, багаті на рідкісні, реліктові та ендемічні види, що є незаперечною прикрасою природи цього краю. Всього на території — 659 видів рослин. Багатий і різноманітний тваринний світ парку. Фауна нараховує близько 5000 різних тварин, серед яких 250 хребетних. З риб промислове значення мають камбали, глоса та калкан, бички, судак, піленгас. Трапляються поодинокі особини білуги чорноморської та вирезуба.
Моє знайомство з Азово-Сиваським національним природним парком почалося з того, що мене пригостили медом, зібраним на Бірючому, одному з заповідних островів. Запевняю вас, таким медом вам не доводилося ласувати. За своїми лікарськими і смаковими якостями він нарівні із найсмачнішим медом Алтаю. Раніше у продаж він не потрапляв. У бідонах весь збір відправляли до столиці — розумієте, кому на стіл. Зараз кожний цінитель може цей мед придбати, хоча і коштує він відповідно. Не так давно і до природного парку пересічний турист не потрапив би. Адже у повоєнні роки за ініціативою Микити Сергійовича Хрущова тут було заповідно-мисливське господарство, де полювали вищі посадові особи і керівники силових структур.
У цей період на косах Причорномор'я починають насаджувати ліс, завозять копитних тварин та фазанів. У 1993 році за Указом Президента України було вирішено створити тут національний парк з метою охорони біорізноманіття та здійснення моніторингових досліджень рослинних та тваринних комплексів Причорноморських екосистем. Особливо заманливо потрапити на острів Бірючий. Весною відкривається коса, і заїхати на нього можна машиною. Це досить зручно. Адже на машині за кілька годин я побачила те, що пішки треба обходити цілий день. До речі, і сама дорога по косі — вражаючої неземної краси. Здавалося, що ми їдемо по іншій планеті. Уявіть: білий-білий пісок і великі шари кущів, вкриті такими ж білими квітами! Диво! А яке п'янке повітря! Дихаєш — і не можеш надихатися. На острові височить маяк. На жаль, господар від'їхав у справах, і нам не довелося видертися нагору. Ми побродили берегом моря і натрапили на стародавню, дивовижну споруду — залишки старого маяка, який нібито побудували французи.
Цікаво, звідки вони тут взялися? До цього ще мають докопатися слідопити. Природні комплекси Сиваша та північного Приазов'я є різнотипними і унікальними. Вони утворені на межі контакту суші і моря, перебувають у постійному динамічному розвитку і являють собою центр видоутворення. Саме тому зараз проводяться роботи з розширення території Азово-Сиваського Національного парку та створення ще двох (Приазовського в Запорізькій області та Сиваського у Автономній республіці Крим). P. S.: Не все ми ще з вами, шановні, занепастили. Вчені зуміли зберегти окремі території від свавілля двоногих. Рівень екологічної культури наших співгромадян різко впав. Свідоцтво тому — безпритульні собаки і кішки, витоптані газони, понівечена і спаплюжена зелена зона навколо наших міст і сіл, парки, перетворені на смітники. Люди палять у лісах вогнища, рубають дерева, миють машини у річках і озерах; пляжі — усипані битим склом. Зневірюєшся, коли про це думаєш. Іноді здається що все безнадійно. Та лампочка вже світиться у наших головах. І ми не можемо її вимкнути. Ми — на вірному шляху.
Ірина Євстаф’єва
Журнал "Новый фаворит".- июль-август 2004 г.
