«Ех, яблучко»...
Історія нашого міста на лівому березі Дніпра тісно пов’язана з морським та річковим флотом, а кожна третя родина в своєму сімейному альбомі, напевне, відшукає морського вовка, що здавна пришвартовував свій човен біля привітних акацієвих Олешок. Ще навіть наше покоління пам’ятає чудове сполучення між районним та обласним центром річковим трамвайчиком чи пароходом, що за дешево доставляв у Херсон пасажирів та товари, а також колоритних господинь «у базарі» з величезними кошиками, наповненими помідорами, яблуками та іншою запашною городиною. Ось що повідомляють офіційні джерела про колишнє містечко вільних матросів, від морського статусу якого залишилася лише пам’ять.
«Дуже важливим для міста було мореплавство. Тому особливу увагу хочеться приділити саме цій стороні діяльності. Ще у 1834 по Імператорському Наказу “Про заснування вільних морських товариств або цехів в містах Алешки Таврійської та Нікополі Катеринославської губерній" для нужд купецького мореплавства було створено товариство вільних матросів в Олешках. Із середини 30-х років на кошти Товариства вільних матросів існувало матроське приходське училище, в якому протягом 2 років юнаки із родин вільних матросів готувалися до п’ятирічної служби на Чорноморському флоті та подальшої служби на комерційних суднах.
У кінці 50-х вільні матроси та члени їх родин складали майже третину населення міста. Були в Олешках і верфі для будування суден каботажного плавання. Будувалися знамениті олешківські човни (вантажопідйомність від 30 до 300 т. ) і дуби (вантажопідйомність від 3 до 30 тонн). Команда на таких човнах складала 4-6 чоловік.
З ростом економіки та обсягів торгівлі зростав і попит на кваліфіковані кадри для обслуговування суден. У 1885-у в приватній власності перебували 24 морехідних та 58 річкових суден, через 26 років кількість суден зросла до 218 вітрильних та 8 парових, загальною вантажопідйомністю 1943000 пудів. 7 жовтня 1884 в Олешках було відкрито морехідні класи другого розряду. Кошти на утримання класу поступали з Міністерства освіти щорічно по тисячі рублів, міщанська громада виділяла 400 рублів щорічно та 200 рублів на відкриття. Навчання було безкоштовним. Для вступу до класу вік та сословие походження не мали значення.
За час свого існування (до 1 квітня 1903) морехідні класи випустили 253 учні, з них 15 чоловік в урядових екзаменаційних комісіях отримали диплом штурмана дальнього плавання, решта - штурмана каботажного плавання. Більшість випускників Олешківських морехідних класів ходили помічниками та капітанами.
1 червня була затверджена Олешківська двокласна морехідна школа, яка згідно Положення була підпорядкована відділу торгового мореплавства Міністерства торгівлі і промисловості та утримувалась на спільні кошти Дніпровського повітового земства, Олешківського міщанського товариства та казни. Для школи бул викуплено будинок на розі вул. Пароходна таТелеграфна (будинок зберігся). Начальником школи призначено Надворного радника Дорофея Ісидоровича Кітаєва, який до того був начальником морехідних класів. До школи приймалися юнаки з 17 років православного віросповідання. Платня за навчання складала 8 рублів за рік, безкоштовно навчалися курсанти з міщан Олешок. Плавальний ценз отримували в Одеському училищі торгового мореплавства на учбовому судні “Великая княжна Мария Николаевна”.
Взагалі мореплавство відіграло велику роль в розвитку та формуванні міста. Крім того, за дорученням голови Дніпровської земської управи Калганова і на прохання судновласників курсантами разом з викладачем Поповим було зроблено проміри глибин на р. Конці та визначено положення берегової лінії. Це було необхідно для вибору місця пристані та будівництва верфі, яку планували розташувати на березі р. Конки».
Використано з Фейсбуку Тетяни Костюк
Джерело інформації: «Вісник Олешшя». - №№ 63-64 (11745-46).- 12.08.2021.- стр.7
