on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Новини регіону

11.05.2021, 09:58

Арткав’ярня: у Херсоні з'явився новий простір для творчих людей

Арткав’ярня – заклад нeзвичний. Чаcто в ній збираютьcя ...
28.04.2021, 10:13

Чи буде реанімовано “Лебединку” в Херсоні?

Колись рукотворне Лебедине озеро в парку Херсонська фортеця була справжньою ...
26.04.2021, 11:41

Нa Xepcoнщинi вiдкpили фaзaнapiй

У Oлeшкiвcькoму лicництвi нa Xepcoнщинi poзвoдять фaзaнiв. Фaзaнapiй ...
> Персоналії > Кіно > Грінько Микола Григорович > Херсонець світового визнання


Херсонець світового визнання

І в цьому немає ніякого перебільшення, оскільки йдеться про визначного актора Миколу Гринька. Він знімався на кіностудіях України, Радянського Союзу, Європи. Фільми за його участю обійшли кінотеатри й екрани багатьох країн і різних континентів. Ще за життя він фактично став легендарним митцем, який зіграв у більшості стрічок блискучого Андрія Тарковського.

Саме ролі у художніх фільмах Тарковського і принесли нашому земляку неабияке визнання й імідж одного з найбільш тонких інтерпретаторів ідей та задумів великого режисера. До речі, історія родини Тарковського тісно переплелася з українською історією, про що докладно розповів відомий письменник і культурний діяч Григорій Гусейнов у своїй епопейній книзі «Господні зерна».

Херсонець Микола Гринько зіграв ролі у таких стрічках Тарковського, що стали класикою світового кіномистецтва, як «Іванове дитинство» (1962 рік, головний приз авторитетного Міжнародного кінофестивалю у Венеції та низка інших премій), «Андрій Рубльов» (1971 рік, премія ФІПРЕССІ – Міжнародної асоціації кінопреси на найпрестижнішому кінофестивалі у Каннах), «Солярис» (1973 рік, спеціальна премія Міжнародного Канського кінофоруму), «Дзеркало» (1975 рік), «Сталкер» (1980 рік). Андрій Тарковський, який надзвичайно цінував акторський талант нашого співвітчизника й земляка, зазначав: «Гринько має глибоку артистичну природу, настільки мобільну й точну, налаштовану на життєву правду, що у будь-якому оточенні він є природним».

Микола Гринько був по-справжньому культовим кіноактором, улюбленцем освіченої та елітарної глядацької публіки. Його творчий розквіт припав на 70-ті роки ХХ століття, коли були зіграні основні ролі, що принесли йому широке визнання й довготривалу славу. Він народився у Херсоні 22 травня 1920 року і творчо працював до середини 1980-х років, охопивши своєю долею значну частину минулого століття. Його мистецька й акторська кар’єра склалася напрочуд вдало і засвідчувала неабиякий потенціал української кіношколи та кіномистецтва.

З 1946 до 1955 року Микола Гринько працював у Запорізькому українському музично-драматичному театрі. Після чого протягом 1956–1963 років був актором Укрконцерту. З 1963 року розпочинається його діяльність на Київській кіностудії художніх фільмів, де він став одним із найбільш затребуваних митців.

Діапазон талановитості Миколи Гринька виявився у тому, що він був актором багатогранного амплуа. За свою кінокар’єру Гринько зіграв близько ста ролей, знявшись у найрізноманітніших за своєю природою художніх фільмах: гостросоціальних, пригодницьких, детективних, психологічних, ліричних, філософських. Чимало з-поміж них були помітними для кінокультури свого часу. Це такі фільми, як «Мир тому, хто входить» (1961 рік), «Загибель ескадри» (1966 рік), «Море у вогні» (1972 рік), «Міста і роки» (1974 рік), «Двадцять днів без війни» (1977 рік), «Звинувачується весілля» (1986 рік) тощо.Надзвичайно важливими для творчого розвитку Миколи Гринька стали ролі у таких відомих й етапних стрічках, як «Сюжет для невеличкого оповідання» (1970 рік, разом із Францією), де він зіграв Антона Чехова, «Романс про закоханих» (1974 рік), «Ати-бати, йшли солдати...» (1977 рік), «Дума про Ковпака» (1974–1978 роки), «Тегеран-43» (1981 рік, разом із Францією та Швейцарією).

Окремо треба згадати участь Миколи Гринька у стрічках для дітей, що стали класикою жанру й виокремили ще одну важливу грань його, безумовно, феноменального акторського таланту. Це його ролі у художньому фільмі «Автомобіль, скрипка і собака Клякса» (1975 рік) та стрічках «Пригоди Буратіно» (1975 рік) і «Пригоди Електроніка» (1978 рік), що увійшли до золотого фонду вітчизняного кіно для дітей.

Про Миколу Гринька неодноразово писала мистецька преса, підкреслюючи такі властивості його акторської манери, як внутрішня глибина, лаконічність рухів, виразна стриманість почуттів, емоцій і тонке відчуття ігрової паузи. Його ім’я, постать, репрезентовані у багатьох фахових та загальних енциклопедіях і назавжди увійшли до скарбниці національної художньої та духовної культури.

Гринька не стало 10 червня 1989-го – в Києві, на 70-му році життя. Цього року йому виповнилося б 85. Він пішов разом зі своєю епохою, що принесла йому популярність та ореол універсального актора. Проте завжди залишатимуться з нами створені Миколою Гриньком кінообрази – ці шедеври людського духу і психологічно вишуканої свідомості.

Ярослав Голобородько, доктор філологічних наук, академік
Гривна-СВ, 2005-05-20

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.